Більшість людей не зовсім правильно розуміють, хто це патологоанатом, і що є його спеціалізацією. Для багатьох людей цей лікар представляє собою людини, що працює з трупами і не більше.
Насправді, патологоанатомічна спеціальність набагато ширше і включає в себе наступні напрямки:

• виписка висновків про смерть пацієнтів з зазначенням причини;
• патологоанатом працює з матеріалами біопсій, тобто досліджує тканини і клітинні структури;
• лікар вивчає тканини органів після оперативних втручань (той матеріал, який вимирає після видалення з тіла).

Однак слід зазначити, що патологоанатом робить розтин тільки при наявності встановленої причини смерті в медичному закладі. В іншому випадку загиблим людиною займається судово-медична експертиза.

Фахівець даного профілю тісно пов’язаний з лікарями інших областей, так як постановка їх діагнозів безпосередньо залежить від результатів цитологічного або гістологічного обстежень. Крім того, вкрай важливим є збіг клінічного діагнозу в історії хвороби та висновку про смерть. В іншому випадку, збирається консиліум і з’ясовуються причини лікарської помилки.

Навіщо потрібен патологоанатом?

Патологоанатом – це лікар, який максимально точно розбирається в патологічної морфології органів, цитології та гістології. Він повинен мати вищу медичну освіту, так як його посадові обов’язки базуються на знаннях клінічних дисциплін.

Основні завдання в діяльності патологоанатома:

• дослідження етіологічних факторів і умов прогресування патологічних процесів у людському організмі;
• вивчення механізму розвитку захворювання в цілому, а також окремих його проявів та ускладнень;
• характеристика морфологічних змін в організмі під час хвороби;
• вивчення та виявлення йязикурних результатів патологічного процесу;
• опис закономірностей зміни картини того або іншого захворювання;
• дослідження патологічних проблем, зумовлених діяльністю лікаря (медикаментами, оперативними втручаннями, процедурами і так далі);
• діагностика патологій з допомогою вивчення органів, тканин і клітинних структур (проводиться як посмертно, так і прижиттєво).

Окремим спеціалістом вважається дитячий патологоанатом, специфікою якого вважаються дитячі трупи. Його діяльність має важливе значення для охорони здоров’я, так як лікар достовірно визначає причини малюкової (діти до року) і перинатальної (новонароджені) смертностей.

Завдяки роботі патологоанатома, міністерство отримує дані, що дають змогу розробити ефективні профілактичні заходи і знизити показники вмирання дітей.

Патологоанатомічний розтин

Багато людей знають, що патологоанатом – це фахівець, який проводить розтин трупів, яке називається аутопсией. Дана процедура має надзвичайну важливість для медицини в цілому. Коли людина помирає, навіть провідні лікарі зможуть лише припустити причину летального результату, а патологоанатом її підтвердить. Крім того, розтин відіграє важливу роль у навчанні медичних працівників і розвитку принципів діагностики та лікування пацієнтів. Завдяки результатами аутопсії ведеться статистичний облік причин смертності населення, і розробляються заходи по зниженню показників.

Розтин не є примусовою процедурою, тому родичі покійного можуть відязикатися від його проведення. Однак у посадовий інструкції є виключення, у випадку яких аутопсія проводиться беззастережно. До них відносяться:

• відсутність точного клінічного діагнозу, що спричинило за собою смерть пацієнта, незалежно від тривалості лікування (лікар патологоанатом достовірно повідомляє причину смерті, після чого розглядається наявність помилок лікаря);
• підозра на передозування медикаментозними засобами;
• підозра на онкологічну, інфекційної або екологічну причини смерті;
• смерть, зумовлена діями медичного персоналу (хірургічними маніпуляціями, діагностичними дослідженнями, призначеннями препаратів);
• смерть в процесі переливання крові (уточнюється, що саме послужило причиною, так як гемотрансфузионный шок не є допустимим станом);
• смерть вагітної жінки, породіллі або пацієнтки післяпологового періоду.

Після проведення розтину, лікар складає патологоанатомічний висновок, в якому зазначаються фактори, які призвели до смерті.

Цей документ дуже часто стає захистом для лікаря перед родичами і вищестоящими інстанціями.

Деякі особливості професії патологоанатома

Навіть розуміючи, що робить лікар патологоанатомічного профілю, люди погано уявляють небезпечні нюанси даної професії і придумують досить неправдоподібних чуток. Патологоанатоми постійно перебувають у несприятливих умовах, які обумовлені:

• високим ризиком зараження якими-небудь захворюваннями (до них можна віднести туберкульоз, гепатити, ВІЛ-інфекції, шкірні патології та інші інфекції);
• постійним вдиханням хімічних засобів, якими обробляють секційний зал (крім неприємного запаху, дані речовини негативно позначаються на здоров’я людини);
• психологічним тиском (особливо це стосується дитячих патологоанатомів, яким часто доводиться розкривати немовлят).

Якщо ж патологоанатом займається дослідженнями матеріалів біопсії, то йому необхідно дуже уважно ставитися до отриманих зразків. Виявлення онкологічних змін в тканинах дозволяє своєчасно поставити діагноз і почати лікування, що, можливо, врятує життя пацієнту. Помилки в ході цитологічного дослідження вважаються неприпустимими, тому патологоанатома також можуть притягнути до відповідальності перед законом, як і будь-якого іншого лікаря.