Пієлонефритом називають запальний процес в нирках і паренхімі нирок, обумовлений інфекційною етіологією. Захворювання зустрічається переважно у жінок середнього віку, що визначає актуальність питання про те, який лікар лікує пієлонефрит. Чоловіки, хлопчики і дівчатка хворіють в 6 разів рідше, ніж жінки репродуктивного віку. Дана схильність до розвитку запалення нирок простежується у зв’язку з особливостями анатомічної будови сечостатевої системи у жінок, тобто близьке розташування уретри та анального отвору, а також короткий сечовипускальний канал представляють основну причину виникнення пієлонефриту. Інфекція статевих органів потрапляє в уретру, а далі поширюється на сечовий міхур, сечоводи та паренхіму нирок.

Зазвичай розвитку пієлонефриту передує уретрит і цистит. При несвоєчасному або неефективному лікуванні даних патологій деструктивний процес захоплює нирки. Запалення може діагностуватися з однобічним або двобічним ураженням органів сечоутворення. Пієлонефрит лікує уролог або нефролог, однак, дуже часто патологічну симптоматику виявляє лікар терапевт, який і направляє пацієнта до потрібного фахівця. Запалення в нирках, як правило, протікає в гострій формі, але при неадекватному лікуванні, може переходити в хронічну, що значно ускладнює лікування та прогностичні перспективи. Етіологія пієлонефриту обумовлена патогенною мікрофлорою, то є збудником найбільш часто лікарі визначають стафілокок, кишкову паличку, ентерокок та клебсиеллу. Інфікування відбувається гематогенним шляхом (низхідним) або через органи сечовиділення (висхідний), що лікарі виявляють у кілька разів частіше.

Клінічна картина

Гостра форма пієлонефриту відрізняється яскравою клінічною картиною, яка наштовхує людину на думку, що потрібно звернутися до лікаря, так як патологічна симптоматика наростає. Основними проявами гострого запального процесу в нирках, інфекційного походження, лікарі вважають наступні:

• наростанням диспепсичних симптомів (втрата апетиту, виражена нудота і блювання);
• наростає слабкість, запаморочення, головний біль, тахікардія;
• виражена гіпертермія, стрибки можуть досягати 40 градусів;
• озноб змінюється відчуттям жару;
• яскраво виражена болючість з боку ураженого органу або розлитий біль, що охоплює область попереку і нижній частині черевної порожнини при двосторонньому пієлонефриті (біль має тенденцію наростати);
• кількість сечовипускань при пієлонефриті прискорюється у декілька разів, але об’єм сечі зменшується;
• наростає набряк.

Хронічний пієлонефрит лікує лікар-нефролог, який зазначає згасання вираженості симптоматики, що змащує клінічну картину патології і знижує йязикурність своєчасного звернення пацієнта до фахівця.

Слід пам’ятати, що до уролога потрібно йти з наявністю незначних відхилень в роботі нирок, особливо, якщо хвороба торкнулася дитини.

Хронічні запалення в паренхімі життєво важливих органів чреваті розвитком ниркової недостатності, що становить реальну загрозу для життя людини.

Особливості діагностичних заходів

З пієлонефритом йдуть до лікаря-уролога або нефролога, який ставить попередній діагноз на підставі опитування та візуального огляду. Для уточнення і найбільш точної диференціації діагнозу лікар обов’язково призначає ряд додаткових обстежень. Найбільш інформативними методами дослідження для лікаря стануть наступні:

• загальний аналіз сечі, який допоможе виявити навіть незначне запалення нирок;
• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові дозволить визначити ступінь функціональності органів сечоутворення;
• за допомогою УЗД лікар зможе визначити наявність каменів, що в рази посилює запальний процес, а також поширеність деструктивних змін;
• дослідження нирок методом урографії з введенням контрастної речовини;
• комп’ютерна томографія дасть пошарове зображення тканин ураженого органу.

Дані методи обстеження дозволяють лікарю встановити точний діагноз і призначити пацієнту ефективне лікування для якнайшвидшого усунення причин і симптомів пієлонефриту.