Лізиноприл або Еналаприл: що краще, ніж різниця

Є величезна кількість препаратів для лікування гіпертонії, наприклад, «Лізиноприл» і «Еналаприл». Обидва препарати відносяться до фармакологічної групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Інгібітори уповільнюють дії ферменту, що бере участь в біологічній реакції, за якої спостерігається судинозвужувальний ефект, зменшують руйнування брадикініну (речовини, що відповідає за здатність судин розширюватися).

Загальні відомості: створення, форма випуску, компоненти формули

Перший в цій групі був створений «Каптоприл» і у нього була велика різниця за часом дії у порівнянні з іншими препаратами того часу. «Еналаприл» був створений у 80-х роки ХХ століття компанією Merck, як замінник «Каптоприлу», і відноситься до II покоління препаратів. «Лізиноприл» був синтезований в 1975 році, а випускати стали пізніше в Угорщині. Велика відмінність від «Еналаприлу» він не мав. У таблиці наведені загальні характеристики препаратів та їх відмінності, що дозволяють порівняти препарати.

Порівняння лекарствКритерий«Еналаприл»«Лізиноприл»Чинне веществоЭналаприла малеатЛизиноприла дигидратВспомогательные ингредиентыИногда відрізняється у різних производителейПостоянные, змінюється лише кількість в залежності від концентрації основного веществаКонцентрация5, 10 і 20 мгДлительность эффектадо 24-х часовФорма выпускаТаблеткиСпособ выведенияВыводит продукти розпаду нирками і печеньюПри виведенні з організму свою структуру практично не меняетПроникновение через плацентарний бар’єр, у грудне молокоВысокоеНизкоеИспользование основної речовини в інших препаратах«Енап», «Берлиприл», «Енам»«Липрил», «Диротон», «Скоприл»Додаткові данныеЭналаприла малеат входить в розчин для ін’єкцій, використовується при гіпертонічному кризі?

Призначення інгібіторів АПФ, дозування і частоту прийому може робити тільки лікар.

Показання та протипоказання

Препарат використовують при лікуванні гіпертонії.

Препарати застосовуються при таких станах, як:

  • гіпертонія;
  • у складі багатокомпонентної терапії лікування гострого інфаркту міокарда;
  • серцева недостатність II—IV стадії;
  • мікроальбумінурія при діабеті;
  • ішемічна хвороба серця.

Ліки не варто вживати, якщо:

  • вік до 18-ти років;
  • здійснюється годування груддю або вагітність;
  • діагностований стеноз ниркових артерій;
  • спостерігається індивідуальна непереносимість компонентів препарату;
  • проходить реабілітація після заміни нирок;
  • діагностований стеноз клапанів;
  • визначена печінкова недостатність;
  • виявлення гіпертрофічна кардіоміопатія;
  • спостерігається набряк Квінке;
  • є гіперкаліємія.

Способи застосування

Дозу препарату призначає лікар.

Таблетки застосовують незалежно від прийому їжі в один і той же проміжок часу. «Лізиноприл» приймають один раз протягом 24-х годин, якщо провести порівняння, то «Еналаприл» іноді приймають двічі. Початкова доза найчастіше складається з 2,5 або 5 мг, її призначають виходячи із стану пацієнта і супутніх захворювань. Лікар може коректувати дозу. 20 мг — максимальна доза на добу, рідше — 40 мг (для «Еналаприлу»). Передозування характерна різким падінням артеріального тиску або поява судом. Якщо такі симптоми з’явилися, то необхідно промити шлунок, а у важких випадках підняти тиск з допомогою введення розчинів солей, плазмозамінників.

При прийомі можуть бути помічені такі побічні дії:

  • сухий кашель;
  • запаморочення;
  • діарея;
  • біль в голові;
  • порушення з боку нирок;
  • алергічні реакції;
  • можливе різке зниження тиску в перші прийоми препаратів;
  • гіперкаліємія, якщо приймати разом з препаратами, що містять калій.

Що краще і в чому різниця «Лізиноприлу» і «Еналаприлу»?

Застосування Еналаприлу» може спровокувати сухий кашель.

Неможливо сказати, що ефективніше ? «Лізиноприл» або «Еналаприл». Але відмінності між ними є. У 1992 році було наведено порівняння цих препаратів. Випробовувані ділилися на 3 групи — 2 отримували по 10 мг одного з ліків, а 3-я — пустушку. Аналіз отриманих даних показав, що у пацієнтів, які приймали інгібітори, тиск знижувався з гарним показником, але різниця була незначна. Тоді як у групи з плацебо, таких показників не було. При цьому «Лізиноприл» був більш ефективний у другій половині дня, на відміну від «Еналаприлу», за рахунок пролонгованої дії. При цьому висновок «Еналаприлу» з організму відбувався не тільки нирками, але і печінкою, що не завжди доречно. Було виявлено, що у «Еналаприлу» йязикурність розвитку сухого кашлю більше, ніж при лікуванні «Лізиноприлом. Кашель розвивався в основному при тривалому вживанні, і для його припинення потрібно зниження дози або зміни препарату.

Аналоги препаратів

До групи інгібіторів АПФ ще відносяться такі речовини, як:

  • «Каптоприл» («Капотен»);
  • «Хинаприл»;
  • «Фозиноприл» («Моноприл»);
  • «Раміприл» («Рамисандоз»);
  • «Делаприл»;
  • «Периндоприл» («Пренеса»).

Препарати можуть прийматися як самі по собі, так і в комбінації з іншими антигипертизивными препаратами. Це допомагає зменшити ризик ускладнень і запобігти розвитку гіпертонічних кризів. Для цього використовують антагоністи кальцію («Амлодипін», «Верапаміл») або сечогінні засоби («Торасемид», «Фуросемід», «Спіронолактон», «Діакарб», «Гідрохлортіазид»).