Одне з ускладнень гіпертонічної хвороби, або артеріальної гіпертензії — напад гіпертонії. Проявляється ця патологія раптовим різким стрибком артеріального тиску до високих цифр: від 180 мм рт. ст. для систолічного (верхнього) тиску і від 120 мм рт. ст. для діастолічного (нижнього). Цей стан досить поширене і спостерігається у 30% хворих, що страждають від артеріальної гіпертензії.

Трохи про артеріальної гіпертензії

Гіпертонічна хвороба або, що буде більш правильним, артеріальна гіпертензія — стійке, хронічне підвищення тиску. Згідно з деякими теоріями, ця хвороба носить спадковий характер. До її виникнення призводять надмірна вага, неправильне харчування з переважанням жирного, наявність шкідливих звичок (зловживання алкоголем, куріння, переїдання), підвищений рівень холестерину і тригліцеридів у крові.

Артеріальна гіпертензія буває 2-х видів:

ВидПодвидОписаниеЭссенциальная?Саме цей тип гіпертензії називають гіпертонічною хворобою. Причини її розвитку до кінця невідомі, саме її прийнято вважати спадковою.Вторинні (симптоматичні)ПочечныеВозникают як наслідок інших патологій.Ендокринні

Важливо вести здоровий спосіб життя, щоб запобігти поява і прогресування артеріальної гіпертензії.

Гіпертонічний напад і криз — чи є різниця?

Психоемоційний перенапруження може стати причиною нападу.

Різниці між кризом і нападом немає ніякої. Нападом гіпертонії в народі називають стан гіпертензивного кризу. Цей стан розвивається на фоні артеріальної гіпертензії при дії на хворих певних факторів. До цих факторів належать психоемоційний перенапруження, метеорологічні уязика, у жінок — менструальний цикл. Різка відміна деяких антигіпертензивних препаратів (зокрема, бета-блокаторів) також може приводити до розвитку гіпертонічного кризу.

Всі гіпертензивні кризи мають однакові критерії. До них відносяться:

• різке початок нападу;
• значний стрибок артеріального тиску;
• посилення або поява симптомів з боку органів-мішеней (судини і серце, нирки, головний мозок), які найчастіше уражаються при хронічній гіпертензії.

Симптоми при гипертензивном кризі

Під час кризу різко підвищується артеріальний тиск.

Основний симптом — різкий підйом артеріального тиску. При цьому у хворого з’являється задишка, головний біль, можлива стенокардическая біль у грудній клітці. Загальний стан різко погіршується, хворий відчуває серцебиття, пульсацію артерій (скроневих, сонних). Може з’являтися страх смерті. Це загальні симптоми, що виникають при гіпертонічному кризі. Більш розгорнута клінічна картина залежить від виду цього стану і цифр, до яких підвищується тиску.

Класифікація кризів

Гіпертонічний криз буває ускладненим і неускладненим. При неускладнених кризах у хворих відсутня симптоматика ураження органів-мішеней, але при несвоєчасно розпочатому лікуванні такий стан прогресує і може мати несприятливий результат. В цю подргуппу відносяться такі види криз:

• церебральний неускладнений;
• кардіальний неускладнений.

У разі ускладненого кризу спостерігається ураження органів-мішеней. До цього виду патології належать наступні стани:

• інфаркт міокарда;
• інсульт;
• аневризма аорти;
• гостра недостатність лівого серцевого шлуночка;
• нестабільна стенокардія;
• ТІА — транзиторні (проходять) ішемічні атаки;
• аритмії;
• кровотечі.

Кожен з видів кризів має свою клінічну картину, яка дозволяє правильно діагностувати характер патології.

Методи діагностики

Для постановки діагнозу лікар направляє на інструментальні дослідження.

Діагностика цього патологічного стану в першу чергу відштовхується від історії хвороби хворого і клінічної картини нападу. Основними інструментальними методами діагностики є тонометрія (вимірювання тиску) і ЕКГ (електрокардіографія). Паралельно проводиться біохімічний та загальний аналіз крові, робиться коагулограма, проводиться загальний аналіз сечі. Залежно від клінічної картини стану, призначаються додаткові методи дослідження:

• ехокардіографія;
• КТ або МРТ голови;
• дослідження функції нирок;
• оцінка якості судин сітківки ока;
• ангіографія.

Способи лікування нападу гіпертонічного кризу і гіпертонії

При ускладненому гипертензивном кризі показано внутрішньовенне введення препаратів на основі нітрогліцерину, ніфедипіну, натрію нітропрусиду або бета-адреноблокаторів. Замість них також можна вводити засоби на основі фуросеміду («Лазикс») або магнію сульфату. Додаткова терапія змінюється в залежності від підвиду ускладненого кризу. У разі інфаркту, інсульту або стенокардії застосовують ацетилсаліцилову кислоту («Аспірин-Кардіо»), «Варфарин», при кровотечах — кровоспинні препарати на основі амінокапронової кислоти або етамзілата. При цьому хворого обов’язково госпіталізують. При неускладненому варіанті патології госпіталізація і внутрішньовенне введення препаратів не показано. Призначається «Ніфедипін» або «Каптоприл». Ефективно знижують тиск комбінації цих препаратів.

У реабілітаційному періоді хворому рекомендується щадний режим. Слід уникати стресових ситуацій. Для цього можна призначати препарати вітамінів групи В: «Магне-В6», «Нейровітан», «Нейрорубін». Хворому необхідно утримуватися від шкідливих звичок, вживання в їжу жирних, смажених страв, надмірної кількості міцного чаю і кави. Рекомендуються помірні фізичні навантаження: легка зарядка, ходьба, при хорошому самопочутті — плавання.