Складання плану лікування при артрозі багато в чому залежить від того, на якій стадії зараз знаходиться захворювання. І якщо на перших порах вирішити проблему можна за допомогою хондропротекторів і вітамінно-мінеральних комплексів, то з прогресуванням патології тактика терапії кардинально змінюється. Для її ефективності пацієнту нерідко призначають поєднання препаратів, основним завданням яких є зниження регенеративного руйнування хрящових тканин. Важлива роль в лікуванні артрозу відведена нестероїдних протизапальних препаратів.

особливості терапії

Головною метою, яку переслідують лікарі, виписуючи хворому з артрозом НПЗП нового покоління, є блокування запального процесу і призупинення механізму розвитку патології в цілому. Залежно від ступеня тяжкості протікає захворювання застосовують різні засоби. Як правило, медикаментозна терапія в повній мірі не приносить результату на останній стадії. Найчастіше на додаток до прийому ліків пацієнтам призначають проведення хірургічного втручання, в ході якого їм конструюють ендопротез, максимально відновлює функціональність ураженого суглоба.

Незважаючи на масу переваг даної фармацевтичної групи, нестероїдні протизапальні засоби при артрозі пов’язані з величезним ризиком розвитку побічних ефектів. Раніше відгуки пацієнтів, які пройшли курси медикаментозного лікування з використанням подібних препаратів, свідчили про негативну дію ліків на функціонування внутрішніх органів і систем. Особливо часто через прийом НПЗП у хворих діагностували:

• загострення хронічних захворювань;
• розвиток ниркової і печінкової недостатності;
• ускладнення з боку органів шлунково-кишкового тракту;
• серйозну алергічну реакцію.

Проблема застосування даних лікарських засобів постійно змушує виробників розробляти нестероїдні протизапальні препарати нового покоління, які вважають більш безпечними і ефективними. Короткий огляд з описом популярних препаратів при артрозі дозволить об’єктивно оцінити ступінь їх позитивного впливу на уражені хрящові тканини.

Короткий опис

1. Мелоксикам.

Його відносять до групи речовин-оксикамов. Перевагою даного НПЗП служить прискорене інгібування ЦОГ-2, що сприяє мінімізації ризиків розвитку побічних явищ в організмі хворого. Принцип роботи лікарського засобу нового покоління полягає в придушенні запальної активності і усунення хворобливих відчуттів. Досягти цього дозволяє вибірковість дії препарату на циклооксигеназу (фермент 2 типу).

Щоб уникнути побічних ефектів вкрай важливим моментом є неухильні рекомендації щодо дозування мелоксикаму. Оптимальною кількістю ліки, що надходить в організм хворого з артрозом, вважають 7,5 мг протягом доби. Збільшити дозування до 15 мг можна:

• на стадії загострення захворювання;
• при явно виражених хворобливих ознак;
• при ураженні декількох суглобів одночасно.

Мелоксикам, як і інші препарати від артрозу, має ряд протипоказань. Небажано використовувати засіб такими групами пацієнтів:

• Дітям до 15 років.
• Вагітним і годуючим жінкам.
• Хворим, які страждають на виразкову хворобу шлунка і серцевою недостатністю.

Середньою тривалістю курсу лікування за допомогою даного НПЗП фахівці називають 3-4 тижні. За цей період при правильній схемі пацієнти не відзначали у себе негативних проявів, викликаних прийомом мелоксикаму.

2. Лорноксикам.

Нове покоління ліків не так давно поповнило свої ряди висококласним НПЗП під назвою Лорноксикам. Знеболювання і зняття запалення при артрозі – основна мета застосування даного засобу. Двоетапний механізм дії цього медикаменту полягає в досягненні:

• Блокування циклооксигенази.
• Пригнічення вивільнення радикального кисню з клітин крові.

Залежно від стадії захворювання і вираженості симптоматики рекомендованої добової дозою для пацієнтів можуть бути від 8 до 16 мг. Через 1 годину після прийому препарату у хворих відзначається його терапевтичний ефект, який триває в індивідуальних випадках до 12 годин. Це зумовлює доцільність поділу добової дози на ранковий і вечірній прийоми.

3. Диклофенак.

До нових методів лікування артрозу відносять Диклофенак. Цей НПЗП по праву утримує лідерські позиції в листах призначення пацієнтів з регенеративними порушеннями хрящової тканини. Диклофенак пригнічує циклооксигеназу 1 і 2 типу, але через порушення, якими загрожує його застосування органам шлунково-кишкового тракту, вибір лікарів часто зупиняється на більш безпечних, але менш ефективних ліках. Уникнути побічних явищ допоможуть ферментні препарати та гепатопротектори.

Дане поєднання речовин дозволить не знижувати ступінь впливу медикаментів на хворі суглоби і одночасно не травмувати слизові органів травлення і печінки. Артротек – одне з таких комбінованих засобів, в складі якого присутні активні компоненти диклофенаку та мізопростолу.

Лікарська практика підтверджує результативність терапії подібними медикаментами. Вони мають високий потенціал відновного ефекту при артрозі, надаючи щадне дію на інші внутрішні органи.

4. Целекоксиб.

Деякі нові препарати засновані на функціях селективних інгібіторів циклооксигенази, максимально зберігають її дію при захворюванні суглобів. Кілька років тому американською фармацевтичною компанією був розроблений ряд лікарських засобів класу коксибів. Таким НПЗП практично не властива гастротоксичність, проте в подоланні больового синдрому і усунення запального процесу їм немає рівних.

Щоб підтвердити безпеку целекоксибом, були проведені численні дослідження за участю близько 20 тисяч хворих. Всі експерименти завершилися вдало, відмінні показники цього кошти виводять його в ранг найбільш затребуваних препаратів при лікуванні артрозу.

Дозування даного НПЗП визначається лікуючим лікарем в індивідуальному порядку. При явній запальних процесів дорослим рекомендовано розпочати з 200 мг протягом доби. У занедбаній формі захворювання для зменшення хворобливості артрозу Целекоксиб можна приймати в кількості до 400 мг.