Багато людей задаються питанням про те, як по-іншому називається ЛОР і що саме входить в його компетенцію. Інтерес до лікарів даного напрямку обумовлений частими патологіями вух, носа, зіва, носоглотки і прилеглих до них органів і тканин.
Особливо такий лікар затребуваний в дитячій практиці. Фізіологічні особливості ЛОР органів призводять до частих захворювань, оскільки виконують бар’єрну функцію в організмі, тобто першими встають на шляху негативно впливаючих чинників, сигналізуючи про вторгнення в організм будь-якого агента.
Лікар ЛОР по-іншому називається отоларинголог, що в медичній термінології об’єднує ніс, вухо і горло однією системою, що функціонує в тісному взаємозв’язку. Так, звичайно самий примітивний запальний процес втягує в себе всі три органу. Тому в клінічній медицині існує окремий напрям вивчає саме носоглотку і органи слуху у стані здоров’я і при виникненні патологічних відхилень різної етіології. Дитячі захворювання отоларингологічного плану мають свої особливості, щодо діагностики, методів лікування і профілактики.
Які хвороби лікує ЛОР?
Як правильно називається лікар, який займається лікуванням вух, горла і носа знають далеко не всі пацієнти, які страждають характерними захворюваннями. ЛОР патологія особливо притаманна дитячої половині населення, тому стурбовані мами найбільше цікавляться фахівцями в області отоларингології. Найпоширенішими хворобами в практиці дитячого ЛОРа (отоларинголога) вважаються наступні:
-
аденоїди;
-
поліпи в носі;
-
риніти різної етіології;
-
тонзиліти хронічні або гострі;
-
хімічні чи механічні травми вуха, горла, носа і прилеглих органів;
-
алергія зазвичай проявляється набряком слизової носоглотки та відділенням секрету з носових ходів;
-
гнійні отити;
-
абсцес горла або вуха;
-
грибкові ураження внутрішнього вуха;
-
інфекційні процеси (грип, ГРВІ, кір, дифтерія).
Зіткнувшись з такими захворюваннями навіть в дитячому віці, людина назавжди запам’ятає повна назва лікаря, який його лікував, тобто отоларинголога.
Етіологія і патогенез хвороб
Розвитку хвороб ЛОР органів, особливо у дитячій віковій категорії, сприяють такі фактори:
-
ослаблений імунітет;
-
механічні пошкодження слизової вуха, носових пазух або гортані, які часто інфікуються патологічної мікрофлорою;
-
інфекційні та вірусні агенти;
-
негативний вплив навколишнього середовища;
-
мікозного ураження;
-
алергени.
Зазвичай патологічний процес вже з самого початку виявляє себе хворобливістю, гіпертермією, відділення слизу, набряком слизових оболонок і збільшенням лімфовузлів.
В медичних установах отоларинголог – це ЛОР, який зобов’язується оглянути пацієнта, провести ряд додаткових обстежень і, на підставі отриманих відповідей, призначити найбільш ефективне лікування. Зазвичай план консервативної терапії входить застосування антибактеріальних, антигістамінних препаратів, а також вітамінні комплекси і певні фізіотерапевтичні процедури.