Рентген шлунка з барієм відноситься до безпечних і точних методів обстеження стану шлунково-кишкового тракту у людини. Лікар має можливість оцінити стан цього органу, діагностувати небезпечні патології і намітити шляхи їх лікування. Розглянемо, які особливості проведення такої діагностичної процедури, її показання та протипоказання.

Характеристика процедури?

Рентгенографічне дослідження шлунка допомагає оцінити особливості будови органа, побачити, чи не розвиваються в ньому патології, в тому числі і злоякісні. Це порожнистий орган, тому дуже часто використовується рентген. Сульфат барію відноситься до рентгеноконтрастним речовин, тому що він не пропускає рентгенівські промені. Іноді з метою кращого контрастування рентгенографія проводиться і з барієм, і з застосуванням стисненого повітря.

Рентгеноскопією називається таке обстеження, при якому зображення шлунка виводиться на спеціальний екран. Все це відбувається в режимі реального часу. Так лікар оцінює пропускну здатність шлунка, тобто те, як він пропускає їжу і як швидко нею наповнюється.

Рентгенографію можна проводити часто. І хоча барій не є небезпечним для людини, все ж вплив рентгенівських променів на організм досить шкідливий. Якщо є альтернатива рентгенографічного дослідження, лікар все ж вибере таку діагностику, при якій пацієнтові виявляється мінімальної шкоди.

Коли показана процедура

Рентгенологічне дослідження шлунка показано в наступних випадках:

• підозра на формування виразкового захворювання шлунка і ДПК;
• виявлення в органі злоякісного процесу;
• дивертикулез та інші деформації шлункових стінок;
• будь-які запалення шлунка;
• дисфункції ковтання;
• больові відчуття в ділянці живота або в ділянці пупка;
• поява крові в випорожненнях;
• симптоми печії;
• відрижка (особливо кислим вмістом);
• зниження ваги;
• зміни в складі крові (анемія), наслідки яких можуть вкрай несприятливо відображатися на стані здоров’я людини.

Що можна виявити при рентгенографії

За допомогою рентгенографії виявляються такі патології:

1. Порушення просвіту шлунка. Таке буває, наприклад, при розвитку ракової пухлини (вона може рости всередину або ж назовні). В такому випадку проводиться рентгенологічне дослідження шлунка і кишечника (так як лікар може виявити зміна просвіту і 12-палої кишки). Розширення шлункового просвіту буває при дивертикулезе. Іноді рентгенолог описує форму шлунка, як «пісочний годинник», «гачок», «ріг».
2. Порушення розміщення шлунка щодо інших органів. У цьому плані найбільш часто діагностується гастроптоз, тобто опущення органу. Часто розташування шлунка змінюється в результаті діафрагмальної грижі або грижі черевної стінки.
3. Симптом ніші – так називається заповнення частини пошкодженого органу контрастною речовиною (якщо людині роблять рентген з барієм). Часто на рентгенограмі видно затемнення це ділянки тіла пацієнта.
4. Недолік наповнення видно на знімку у вигляді темної області. Це означає, що контрастну речовину не змогло потрапити туди. Часто такий симптом характерний для пухлин і інших дефектів. Такий же симптом характерний і для хронічного атрофічного гастриту. Іноді на рентгенограмі буває дуже складно побачити стінки шлунка.
5. При виразці в ділянці кривизни визначається ніша, від якої розходяться деформовані ділянки слизової.

На нормальної рентгенограмі з контрастуванням шлунок має крючковидного форму нормальних розмірів. Рентгеноконтрастне речовина рівномірно розподілена по всьому шлунку. Чи не визначається ніяких перегинів, дефектів, слизова оболонка рівномірна.

Як підготуватися пацієнтові до процедури

Підготовка до рентгену шлунка повинна починатися вже за кілька днів. Процедура проводиться на спеціальному обладнанні – гастрофлюорографе. Обов’язкова умова проведення процедури – це порожній шлунок. Це означає, що обстеження проводиться натщесерце. За півгодини до обстеження пацієнт поміщає під язик препарат Аерон для того, щоб розслабити шлунок.

Рентгенографія шлунка і кишечника проводиться в кількох проекціях. Хворий обов’язково змінює розташування тіла, щоб можна було отримати якісні зображення. Хворого направляють на фіброгастроскоп, інші дослідження, необхідні для уточнення стану хворого.

Підготовка пацієнта повинна відбуватися і в разі, якщо призначається прийом барієвої суміші. Шлунок обов’язково повинен бути порожнім. Після того як пацієнт вип’є суспензію сульфату барію, рентгенолог оцінює акт ковтання, зіставляє рух рідини по шлунково-кишковому тракту.

При необхідності людина випиває спеціальну газообразующую суміш. Наслідки прийому цієї суспензії – мінімальні. Шлунок розтягується від надходження в нього газу, і лікар може додатково оглянути шлунок і дванадцятипалу кишку.

Деякі відмінності рентгеноскопії

Рентгеноскопія – це дослідження, при якому потрібне зображення відображається на екрані монітора у вигляді картинки. Надалі фахівець може зафіксувати зображення на плівку. І хоча підготовка до рентгенологічного дослідження шлунка в такому випадку нічим не відрізняється від звичайної рентгенографії, все ж від пацієнта потрібно уважно поставитися до цього моменту.

Лікар обов’язково перевіряє наступні параметри:

• стан глотки;
• стан верхнього звуження стравоходу;
• стан бронхо-аортального звуження стравоходу;
• функціонування діафрагми;
• функціонування шлункової кардіальної частини.

Звичайно, при такому дослідженні шлунка необхідна барій завись. Людина починає пити її вже в той час, коли знаходиться за екраном апарату. Іноді виникає необхідність додатково обстежити стан товстого кишечника. Для цього барієву суспензія вводять за допомогою клізми.

Найбільш детально визначений час проведення рентгеноскопії шлунка – в ранковий час, від 8 до 10 години ранку. При цьому останній прийом їжі повинен бути за 8 годин до процедури. На початку проведення дослідження людина стоїть, а потім лягає на рентгенівський стіл. Лікар може злегка натискати на черевну порожнину, щоб контрастну речовину рівномірно розподілилося по всьому організму.

Чи шкідливий барій для організму?

Контрастна рідина – барію сульфат – часто використовується в рентгенографії для постановки діагнозу. Цей розчин не шкідливий для організму в тій кількості, яка використовується для діагностики. В ході його застосування не спостерігається всмоктування в кров: він виводиться з шлунково-кишкового тракту природним шляхом.

Після рентгенівського дослідження людина випиває велику кількість рідини. Це необхідно для того, щоб контрастна рідина швидше вивелася з травного тракту. Дотримуватися достатній питний режим треба буде ще протягом декількох днів після процедури. Іноді людина може помітити, що його стілець придбав білувату або сіру забарвлення. Це нормально, і пацієнтові не варто турбуватися.

Коли заборонений рентген

Незважаючи на позитивні моменти рентгенографії, існує ряд випадків, коли вона заборонена. Рентгенівське дослідження шлунка протипоказане в таких випадках:

• порушення кровотворення, викликані патологічними станами кісткового мозку;
• катаракта (використання рентгенівського випромінювання в даному випадку може погіршити стан кришталика);
• злоякісні новоутворення бронхів і легенів;
• вагітність;
• дитячий вік (до моменту початку статевого дозрівання);
• захворювання щитовидної залози (в цьому органі відбувається найбільш інтенсивний обмін речовин, тому вплив рентгенівського випромінювання буде вкрай небажаним).

Лікар обов’язково заносить до протоколу обстеження дозу випромінювання, яку отримав пацієнт. Скасувати таке дослідження, замінити його іншим або модифікувати його може тільки рентгенолог. Проводити його можна 1, максимум 2 рази на рік, основне правило – з міркувань безпеки.

За допомогою рентгенографії можна точно і порівняно безпечно обстежити шлунковий просвіт, ефективно діагностувати стан органів шлунково-кишкового тракту. Діагностика дозволяє виявити багато небезпечні захворювання, вчасно призначити відповідне лікування. Від того як підготуватися до даного обстеження, буде залежати його результат. Пацієнту треба знати про цю особливість обстеження і виконувати всі призначення лікаря.