Лікування хронічного гепатиту в: дієта, терапія, наслідки

Гепатит В в хронічній формі є небезпечним вірусним захворюванням, поширення якого змушує замислюватися про запобіжні заходи та засоби лікування. Носіями вірусу можуть бути представники всіх верств населення. Хронічний гепатит В – прогресуюче захворювання печінки. Залишена без лікування, воно може привести до втрати всіх функцій органу.

дієта

Важливе місце в лікуванні гепатиту В займає дієта. Тільки дотримуючись рекомендований режим харчування, можна розраховувати на одужання. Перераховані кошти покликані не просто усунути вірус, але також і відновити функції печінки, що неможливо при вживанні продуктів, що роблять негативний вплив на її роботу. При гепатиті В рекомендована дієта № 5, яка передбачає виключення з ужитку пацієнтом продуктів:

  • щойно спеченого хліба;
  • листкових булочок;
  • здоби;
  • всіх видів смажених пиріжків;
  • солодощів;
  • бульйону з м’яса, риби, грибів;
  • окрошки;
  • м’яса з жировим прошарком;
  • нутрощів тварин;
  • копченостей і солінь;
  • консервів;
  • жирної і солоної риби;
  • молочних сосисок і ковбасок;
  • ряжанки;
  • солоного і жирного сиру;
  • молока, вершків в чистому вигляді;
  • яєць, відварених круто;
  • смажених яєць;
  • всіх видів бобових;
  • шпинату, щавлю, редису і редьки;
  • грибів і овочів, заготовлених на зиму за допомогою консервації або маринування;
  • шоколаду;
  • крему;
  • морозива;
  • приправ;
  • кава і какао;
  • газованих напоїв;
  • алкоголю;
  • сала.

Дозволяється харчуватися тільки знежиреної їжею, що містить незначну кількість солі і соняшникової олії. Їжу можна гасити або готувати на пару. Рекомендується приймати їжу до п’яти разів на день маленькими порціями, намагаючись не переїдати. Природно, що однією дієтою повного лікування домогтися не вдасться, але дотримуватися її все ж необхідно для досягнення позитивного ефекту.

противірусна терапія

Гепатит В відноситься до сімейства гепаднавирусов. На генетичному рівні вірус гепатиту В є кільцевої дволанцюгової молекулою ДНК, що складається більш ніж з трьох тисяч пар основ. Сучасні дослідження дозволяють виділити дві найбільш поширені форми гепатиту В: HBeAq і HBV-ДНК – позитивні і HBeAq і HBV-ДНК – негативні. Лікування гепатиту В передбачає визначення його форми і використання різного роду лікарських засобів, спрямованих на досягнення певних цілей:

  • частково або повністю знищити ДНК вірусу;
  • припинити розвиток хвороби;
  • уповільнити дегенеративні процеси в печінці, виникнення патологічних утворень;
  • запобігти розвитку раку;
  • перешкоджати розвитку цирозу печінки.

Терапевтичні методи лікування гепатиту В припускають використання противірусних засобів, які допомагають полегшити перебіг хвороби і сприяють одужанню:

1. інтерферону – противірусного засобу, що виявляє вплив на властивості клітинної мембрани і перешкоджає проникненню вірусу в глибину клітини. Компоненти, що містяться в інтерферон, впливають на синтез ДНК і білок вірусу, сприяючи процесу вироблення антитіл. Інтерферон заборонений до застосування під час вагітності, годування грудьми. Також не рекомендується призначати інтерферон дітям.

Інтерферон не використовується одночасно із засобами, що надають вплив на центральну нервову систему, а також імунодепресантами. При лікуванні інтерфероном необхідно контролювати кількість формених елементів в крові, а також роботу нирок. Може бути рекомендований прийом парацетамолу, що нейтралізує побічний ефект.

2. Ламівудину. Противірусний препарат, який має вплив на клітини печінки при гепатиті В. Чи не призначається дітям до 16 років, а також особам, схильним до алергії на компоненти, наявні в складі препарату. Обережність рекомендується дотримуватися також і пацієнтам, у яких є проблеми з роботою нирок. Дозування кошти індивідуальна. Дія препарату тимчасове, припинення прийому може стати причиною загострення гепатиту В, повне лікування не настає.

3. ентекавіру, який є аналогом нуклеозидного препарату – 2-деоксигуанозину. Проникаючи в клітину, ліки стають активним і пригнічує реплікацію вірусу гепатиту на трьох стадіях його розвитку. Препарат легко переноситься інфікованими пацієнтами. Показаний хворим, організм яких виявився резистентний до ламівудину.

Призначається при первинному виявленні вірусу гепатиту В. Препарат швидко всмоктується і легко виводиться з організму. Застосування його при вагітності і годуванні груддю не рекомендовано. Чи не призначають Ентекавір також і тим, кому ще не виповнилося 18 років. Дозування індивідуальна.

Залежно від форми, яку прийняла інфекція, лікуючим лікарем можуть бути призначені і інші препарати.

Лікування гепатиту В у HBeAq і HBV-ДНК-позитивних хворих направлено на запобігання ризику розвитку цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. Основне завдання – повне знищення вірусу. Пацієнтам рекомендується приймати лімфобластоідний або рекомбінантний інтерферон альфа, що поліпшують експресію деяких білків і руйнують уражені вірусом гепатоцити. Інтерферон призначається виключно пацієнтам з реплицирующихся вірусом гепатиту В, для чого проводять спеціальні тести.

У разі якщо ліки подіють, у HBeAq і HBV-ДНК-позитивних хворих зникають всі ознаки гепатиту В вже до 8 тижня лікування. Повністю вилікуватися вдається лише малій кількості пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою на ранній стадії захворювання. Вироблення антитіл до гепатиту В починається через півроку після початку курсу лікування. У хворих з позитивною реакцією можуть виявитися побічні ефекти у вигляді психічних розладів, тому інтерферон призначається тільки після консультації у психотерапевта.

У разі якщо лікування інтерфероном не приносить очікуваного результату, можуть використовуватися його аналоги зі списку вище.

HBeAq і HBV-ДНК-негативних хворих відрізняє пізній час виявлення гепатиту і похилий вік. Лікування на пізній стадії гепатиту носить скоріше симптоматичний, ніж патогенетичний характер. Завдання лікаря – зняти біль та інші симптоми; вилікувати захворювання або уповільнити його розвиток не представляється можливим.

На цій стадії рекомендований прийом урсодезоксихолевої кислоти, що служить для ослаблення впливу токсичних жовчних кислот, які накопичуються в організмі пацієнтів з гепатоцелюлярним поразкою. Щоденний прийом дозволяє скоротити кількість сироваткових трансаміназ у хворих з хронічним гепатитом В.

Побічні ефекти противірусної терапії

Лікування хронічного гепатиту В передбачає використання сильних лікарських засобів, здатних завдати шкоди організму. Серед можливих побічних ефектів противірусної терапії відзначають:

  • розвиток грипоподібного синдрому;
  • зміна крові;
  • порушення роботи щитовидної залози;
  • поява сухості і свербіння шкіри;
  • втрату волосся;
  • алергічну реакцію у вигляді освіти шишечок навколо ранки від уколу;
  • головні болі;
  • нудоту;
  • втрату ваги;
  • депресію, тривожність;
  • біполярні розлади особистості;
  • поява роздратування в порожнині рота.

Внаслідок цього пацієнтам з хронічним гепатитом В призначаються додаткові препарати, що впливають безпосередньо на негативні прояви.

Допоміжні методи лікування

У лікуванні хронічного гепатиту В застосовуються гепатопротектори і симптоматичні лікарські засоби. Лікування антивірусними препаратами показано не всім хворим, противірусна терапія може бути застосована тільки в разі, якщо захворювання може прийняти активну форму або перейти в цироз.

Гепатопротектори – препарати, що впливають безпосередньо на печінку. До цієї групи засобів відносяться речовини різного походження.

1. Адеметионин – фермент, який бере участь в перенесенні метильних груп. При нормальній роботі печінки адеметионин утворюється з АТФ і метіоніну, але в разі, якщо функція печінки порушена, показано його штучне введення. Ця речовина необхідно для відновлення клітин печінки і поліпшення процесів детоксикації.

Форма випуску – білий порошок або таблетки. Вводиться внутрішньовенно, оскільки в цьому випадку збільшується шанс на його швидке засвоєння. В подальшому можливе застосування таблеток. Курс лікування тривалий. При гепатиті В ліки знімає свербіж шкіри і нормалізує біохімічні показники крові. Протипоказання для призначення великі, але перш за все лікар повинен поцікавитися наявністю у пацієнта генетичних захворювань, вагітності, алергії на компоненти, що містяться в ліках.

2. Силімарин є компонентом, що робить позитивний вплив при порушеннях функції печінки, які розвинулися на тлі гепатиту В. Також може бути використаний як профілактичний засіб при порушеннях жирового обміну або важко протікає цирозі печінки. Силімарин не призначають дітям до 12 років, вагітним і годуючим жінкам, хворим з міомою матки, а також особам з алергією на активну речовину. Переносимість лікування хороша, але ліки не можна змішувати з алкоголем. Його прийом рекомендується поєднувати з дієтою.

3. Катерген покращує функції печінки, тому призначається в якості гепатопротекторного кошти при гепатиті В і ряді інших захворювань, що вражають печінку. Форма випуску препарату – таблетки. Купівля і прийом Катерген без рецепта не рекомендується, його приймають за призначенням лікаря.

4.Урсодезоксіхолевая кислота. Володіє антіхолестатістіческімі і Гепатопротективна властивостями. Впливає на насиченість жовчі холестерином, підвищуючи його розчинність.

Особлива роль в лікуванні гепатиту В відводиться симптоматичним засобам, дія яких спрямована не на лікування хвороби, а на зняття симптомів її прояву:

  • головного болю;
  • нудоти;
  • втоми;
  • втрати апетиту;
  • слабкості;
  • підвищення температури;
  • свербежу;
  • болю в правому підребер’ї.

Зазначені симптоми спостерігаються при загостренні вірусного гепатиту, але можливо їх прояв і в період хронічного перебігу захворювання. Для поліпшення самопочуття пацієнтам пропонується пройти курс детоксикаційної терапії, приймати жовчогінні препарати, спазмолітики, загальнозміцнюючі засоби.

Слід пам’ятати про те, що не менше 2/3 хворих гепатитом В є переносниками інфекції, тому на період лікування слід обмежити контакти з друзями і знайомими. У разі якщо це неможливо, слід вжити заходів для захисту від вірусу здорових людей.