Ліпоматоз підшлункової залози – процес незворотного характеру в тканинах органу, при якому його клітинна структура зазнає змін і замінюється на жирову тканину. Інша назва патології – жирова дистрофія залози (стеатоз), іноді зустрічається невірне тлумачення – ліпомотоз.

Атрофічні процеси в тканинах підшлункової залози розвиваються поступово. На тлі перенесених інфекційних та органічних патологій клітини органу гинуть, на їх місці починають рости жирові – так починається процес незворотного переродження. Дистрофічні зміни носять доброякісний характер, немає ніякого зв’язку між ліпоматозом і онкологією. Прогресування йде повільно.

причини

Фактори, що провокують розвиток стеатозу, вивчені в повному обсязі. Доведено, що існує взаємозв’язок між наявністю жировиків (ліпом) в сусідніх органах, в підшкірному шарі і ліпоматозом підшлункової залози. Генетичний фактор має важливе значення – у осіб, чиї близькі родичі страждали від жирової дистрофії органу і мали ліпоми на тілі, патологія діагностується в 1,5 рази частіше.

Існує ряд причин, що провокують появу стеатоза підшлункової:

• схильність до повноти і ожиріння;
• частий прийом алкогольних напоїв (включаючи алкогольну інтоксикацію), куріння;
• хронічні хвороби підшлункової залози (панкреатит);
• гострі та інфекційні ураження органу;
• хвороби ендокринної характеру – цукровий діабет 1-2 ступеня, гіпотеріоз;
• ураження печінки (гепатит);
• онкологічні процеси в дихальних шляхах;
• уповільнені метаболічні процеси;
• віковий фактор – особи старше 70 років схильні до переродження тканин.

Класифікація патології

В гастроентерології липоматоз підшлункової залози класифікують по ступені (стадії) дистрофії і формам ураження тканин. Класифікація за ступенями:

• 1 ступінь – жирова дистрофія розвинена слабо, жирові клітини замістили до 30% від загального обсягу органу; патологія при 1 ступеня протікає без явної симптоматики і часто її виявляють випадково, під час ехографії органів черевної порожнини;
• 2 ступінь – клітини жирового депо становлять до 60% від обсягу органу; підшлункова залоза не в змозі повноцінно виділяти травні ферменти (амілазу, трипсин, ліпазу), тому клінічна картина стає більш явною;
• 3 ступінь – велике переродження тканин органу, клітини жирового депо становлять понад 60% від обсягу залози; травний функціонал знижений до мінімуму – вироблення ферментів практично відсутня, порушується вироблення інсуліну, страждає весь організм.

Класифікація патології за формами заснована на локалізації жирових клітин в підшлунковій. Їх скупчення може бути локальним або генералізованим. З цієї позиції виділяють форми ліпоматозу:

• вузлувата – для неї характерне утворення одиничних клітин жирового депо в стромі підшлункової залози;
• дифузна – жирові вузли множинні, розташовані в стромі та парінхематозном шарі хаотично, без певної послідовності; при дуффузном ураженні осередки скупчення жирових клітин розмиті, не мають чітких меж;
• змішана форма – ураження підшлункової, представлене поодинокими вузлами і великими областями жирових «острівців».

Іноді в процесі переродження підшлункової залози утворюються осередки жирової та сполучної тканин. При запущеному перебігу виявляють ділянки щільної рубцевої тканини. Такий стан називають фіброліпоматозом – особлива форма патології, що виникає на тлі хронічного панкреатиту.

Перебіг фіброліпоматоза важке – підшлункова збільшується в розмірах, стискаючи сусідні органи, в парінхематозном шарі утворюється безліч фіброзних вузлів і ущільнень. Лікування – виключно хірургічне.

симптоматика

Ліпоматоз підшлункової залози часто протікає приховано, особливо на першій стадії в поєднанні з вузлуватої формою. Поодинокі ліпоми не викликають серйозних проблем з розщепленням їжі і дискомфорту для хворого не створюють. Клінічні прояви стають відчутними на 2 стадії з більш великим переродженням тканин – розвивається диспепсія з характерними проявами:

• помірні болі в лівому підребер’ї і по центру живота, іноді болі посилюються вночі;
• підвищене газоутворення обумовлено неповноцінним переварюванням їжі – її залишки починають бродити в товстому кишечнику, викликаючи здуття, метеоризм;
• відрижка з неприємним запахом після прийому їжі;
• легка нудота після їжі.

У міру прогресування хвороби симптоми включають не тільки диспепсичні явища, а й картину розлади ендокринної системи (прояви діабету):

• біль в животі набуває регулярний характер;
• виникає розлад шлунку – запори змінюються на діарею, в калових масах можна помітити краплі жиру;
• нерідко виникає блювота після їжі;
• шкірні покриви втрачають еластичність, стають сухими;
• присутнє відчуття постійної спраги;
• посилюється апетит, на тлі цього хворий набирає позбавлення кілограми;
• з’являються дизуричні розлади.

Ознаки цукрового діабету на тлі ліпоматозу обумовлені зниженням внутрисекреторной функції органу – при жировій дистрофії секреція інсуліну і глюкагону недостатня. Виникає дефіцит інсуліну, при тривалій його нестачі розвивається цукровий діабет.

виявлення патології

Діагностика ліпоматозу підшлункової залози включає проведення УЗД органів черевної порожнини. При ехографії видно структуру тканин органу з підвищеною ехогенності, наявність нетипових вогнищ у вигляді жирових «острівців». За результатами УЗД можна достовірно встановити ступінь і форму ураження підшлункової.

Якщо у лікаря, що проводилося УЗД-діагностику, залишаються сумніви в будові нетипових ділянок залози, проводиться біопсія з наступним морфологічним вивченням взятих тканин. Біопсія на 100% підтвердить наявність ліпоматозу – при жировій дистрофії матеріал буде суцільно складатися з патологічних клітин жирового депо.

лікування

Лікування ліпоматозу зводиться до недопущення прогресування патології і стримування зростання жирових клітин. Повністю відновити підшлункову залозу і її тканину неможливо ні ліками, ні хірургічним втручанням. Лікування стеатозу включає консервативні методи, спрямовані на підтримку секреторною функції органу. При запущеному перебігу (3 стадія з великим дифузним переродженням тканин) проводять операції (висічення вогнищ дистрофії).

Перша і друга стадії ліпоматозу вимагають призначення замісної консервативної терапії:

• суворе дотримання дієти для запобігання ожиріння і подальшого відкладення жиру в тканини підшлункової;
• курсове лікування препаратами з вмістом панкреатину (Фестал, Креон, Пангрол) для відновлення адекватного травлення і дефіциту гормонів;
• вживання спазмолітиків для купірування болю (Бускопан, Дротаверин, Баралгин);
• прийом медикаментів для зняття диспепсичних симптомів – Лоперамід від діареї, Церукал і Домперидон від нудоти, блювоти;
• відмова від шкідливих звичок і ведення здорового способу життя.

Особливості харчування хворих

Дієта при ліпоматозу підшлункової залози має провідне значення в стримуванні процесу дистрофії органу. Правильно організоване харчування знижує навантаження на залозу, дозволяючи їй функціонувати спокійно, без збоїв. Основний дієтичний принцип – дробове і часте харчування, до 5-6 прийомів їжі за добу. Ідеальним для страждаючих жировою дистрофією є стіл № 5, розроблений Певзнером спеціально для осіб з ураженням органів шлунково-кишкового тракту.

Головні правила по харчуванню для хворих ліпоматозом:

• зниження кількості жирів в харчуванні зі збереженням адекватного обсягу білкової і вуглеводної їжі;
• повне виключення солоного, смаженого, солодкого і гострого;
• відмова від продуктів з грубою клітковиною і високим вмістом екстрактивних речовин;
• кращі способи приготування їжі – варіння, тушкування, запікання, припускание.

Для хворих стеатоз обмежують добову калорійність, але знижувати сумарний обсяг калорій нижче 2800 не рекомендується. Основу раціону складають страви з пісного м’яса, білої риби, молочних продуктів з низьким відсотком жирності, крупи у вигляді гречки і вівсянки. Дієта не забороняє вживання овочів – кабачків, картоплі, гарбуза і моркви.

Народна медицина

Ліпоматоз не відносять до загрозливих життя патологій, але контроль за станом підшлункової залози потрібен постійний. Народна медицина пропонує лікувати стеатоз за допомогою фітотерапії. Настої і відвари з цілющих трав допоможуть загальмувати зростання жирової тканини і частково відновити секреторні здатності підшлункової.

Важливо усвідомити – перед використанням народних рецептів потрібно звернутися до лікаря. Спеціаліст врахує загальний стан хворого, зважить користь і можливий ризик від траволікування. Додатково необхідно переконатися у відсутності алергічних реакцій на складові компоненти фітосборов.

Популярні народні рецепти від жирової дистрофії підшлункової залози:

• відвар з очищеного вівса допомагає налагодити обмінні процеси в органі, поліпшити секреторну функцію; відвар п’ють замість чаю по 400 мл за добу;
• настій з чорничного листа корисний при ліпоматозу на початкових стадіях, засіб п’ють по 100 мл вранці та ввечері до їди;
• регулярне вживання в їжу свіжих ягід журавлини здатне запобігти подальшому утворення жировик в підшлунковій;
• відвар з ожинові листя п’ють тривалий час при дифузному ураженні залози; за добу приймають по 20-30 мл до 4-х разів на добу;
• трав’яний настій з листя кропиви, кореня валеріани, нагідок і звіробою вживають курсами по 3 тижні з 7-ми денною перервою тривало; за день необхідно випивати до 250 мл;
• крім траволікування застосовують муміє – потужний природний стимулятор; при неускладненому стеатоз відновити роботу підшлункової допоможе пероральний прийом муміє по 20 мг двічі за добу на протязі 14 днів.

профілактика

Дотримання елементарних заходів профілактики допомагає на 80% знизити йязикурність розвитку стеатозу підшлункової залози. До дієвим профілактичним заходам відносяться:

• контроль нормальної ваги, недопущення розвитку ожиріння;
• здоровий, ретельно збалансований раціон харчування;
• відмова від куріння і прийому алкоголю;
• адекватна фізична активність;
• профілактичні медогляди і своєчасне лікування виявлених недуг (особливо пов’язаних з порушенням функціонування підшлункової, печінки та ендокринної системи).

Запобігти розвитку стеатозу підшлункової може будь-хто, а лікування вже підтвердженого захворювання займе тривалий період. Недуга часто проявляє себе на запущених стадіях, коли без оперативного втручання обійтися складно. Тому важливо при будь-яких тривожних ознаках з боку органів шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози (болі, нудота, проблеми з апетитом, набір ваги) звернутися до гастроентеролога за кваліфікованою допомогою.