Ускладнення гострого панкреатиту, серйозної запальної патології підшлункової залози, або панкреас, як називають цей орган в медичній термінології з давніх-давен, мають високий рівень небезпеки. Всі вони, здебільшого, пов’язані з виникненням в цьому травному органі дуже негативного явища, яке характеризується припиненням його нормального функціонування.

Тобто, якщо сказати простіше, травний секрет не надходить за призначенням в 12-палої кишки, а залишається безпосередньо в залозі і починає «перетравлювати» власні клітини. В результаті велика частина їх відмирає, що провокує розвиток такої патології, як панкреонекроз, результатом якого часто стає смерть пацієнта або його повна інвалідність.

Сприятливі до хвороби чинники

Причини розвитку цієї запальної патології підшлункової залози здебільшого пов’язані з аліментарним порушеннями в раціоні і режимі харчування, обтураційній закупоркою ферментовидільної проток або рефлюксна фактором (занедбаністю жовчі з дванадцятипалої кишки в панкреас).

Але, як відзначають фахівці, не всі люди, що мають безсумнівні передуязика, що викликають панкреонекроз, відчують на собі важкі і дуже небезпечні прояви цієї хвороби. Для того щоб некротичний процес в тканинах підшлункової залози розвинувся в повну силу, його повинні спровокувати певні негативні чинники. Серед них найбільший вплив надають:

• надмірна доза алкоголю, що потрапила в організм не зловживає людини;
• неконтрольований прийом лікарських препаратів, що вживаються без призначення лікаря;
• схильність до переїдання і виникає внаслідок цього ожиріння;
• постійне нервове перенапруження і схильність до стресів.

Бути готовими до можливого розвитку некрозу в тканинах підшлункової залози внаслідок впливу певних негативних факторів слід бути і тим людям, які страждають захворюваннями серцево-судинної системи або отримали тупу травму живота.

Для збереження не тільки здоров’я, а й життя, слід уникати провокуючих чинників, так як від панкреонекрозу смерть може настати практично в 2/3 випадків. Причому навіть тоді, коли застосовуються адекватні методи терапії.

Класифікація та основні ознаки патології

Некроз тканин, що почався в панкреас внаслідок перетравлення виробленими їм травними ферментами власних клітин, перші кілька днів (зазвичай близько тижня) протікає без присутності інфекційних агентів. В цей час, коли явних руйнувань в поджелудке не спостерігається, у пацієнта діагностується стерильний, або, як його ще називають, асептичний панкреонекроз. Але далі до патологічного процесу починає приєднуватися патогенна мікрофлора.

Вона інфікує залозу, що провокує переміщення некротичного ураження на інші внутрішньоочеревинні анатомічні структури і органи черевної порожнини (оточуюча клітковина, сальник і так далі). За ступенями процесу руйнування, місця їх локалізації і особливостей перебігу патології виділяють наступні форми панкреонекрозу:

• За своєю поширеністю деструктивний процес може бути локальним, тобто дрібновогнищевим, що поширюється виключно на одну анатомічну область даного органу (тіло, головку або хвіст). Нерідко відзначається і дифузний тип патології, до якого належить тотальний панкреонекроз. При цьому різновиді напасті некротичні зміни вражають весь орган цілком як тканини і секреторні протоки, так і, безпосередньо, стінки кровоносних судин, які пронизують залозу.
• За особливостями течії виділяються жирової панкреонекроз, основна роль в розвитку якого відводиться активації ліпази, ферменту, що прискорює розщеплення жирів. Цей тип патології характеризується дуже повільним плином. На другому місці за швидкістю розвитку знаходиться геморагічна форма патології, за виникнення якої відповідають ферменти протеази, які надають безпосередній вплив на білкові структури.

Якщо діагностується інфікований панкреонекроз поджелудкі, операція стає неминучою, тому що прогноз цієї форми недуги вкрай несприятливий і дуже часто призводить до інвалідності або смерті через розвиток токсичного шоку.

Але домогтися того, щоб захворювання повністю затухло, в більшості випадків буває неможливо. Пов’язаний негативний прогноз з тим, що часто некротичні вогнища починають розвиватися повторно.

Як розпізнати недугу

Основні симптоми панкреонекрозу пов’язані з больовим синдромом. Багато пацієнтів, яких вразила ця хвороба, скаржаться на те, що ці болі в черевній порожнині нестерпні, а в 10% випадків вони настільки сильні, що у хворих людей навіть відзначається стан колапсу. Присутні й такі безпосередні симптоми некрозу підшлункової залози, як:

• Блювота. Вона виникає дуже часто. Але полегшення хворій людині абсолютно не приносить. В результаті постійного викидання великої кількості блювотних мас можливо швидке настання зневоднення організму.
• Шкірні покриви постійно гіперемійовані (яскраво-червоні) через те, що концентрація вазоактивних компонентів в плазмі крові у пацієнтів з некротичними змінами поджелудкі збільшена. Бліднуть вони тільки при настанні колапсу.
• Частим наслідком некрозу тканин в підшлунковій залозі стає поява синьо-фіолетових плям на животі і сідницях. Така зміна кольору шкірного покриву в цій області пов’язано з підвищенням в крові рівня еластази, здатної руйнувати стінки судин, і викликати кровотечі в травному тракті.

Ці ознаки панкреонекрозу є далеко не повним переліком проявів напасті. Явно вказує на хворобу виявлення в перикарді і черевної порожнини випоту (скупчення значної кількості біологічної рідини, наприклад, гною, лімфи або крові). При появі такої негативної симптоматики підшлункової залози лікування потрібно негайно. Питання про те, яка саме терапія буде потрібно, і скільки часу вона триватиме, знаходиться виключно в компетенції фахівця.

Методи позбавлення від патології

У тому випадку, якщо гаданий діагноз підтвердиться, лікування панкреонекрозу необхідно починати в екстреному порядку. Хворий підлягає терміновій госпіталізації в палату інтенсивної терапії, що знаходиться в хірургічному відділенні. Лікувальні заходи при цій патології представляють дуже серйозні труднощі. Пов’язано це з тим, що до руйнування тканин поджелудкі додається інтоксикаційний синдром. Дуже часто смертність пацієнтів з некрозом підшлункової настає від дихальної недостатності і скупчення в легенях рідини.

консервативна терапія

Лікування підшлункової в стаціонарі починається з комплексної терапії, спрямованої на усунення в панкреас процесів його самопереваріванія, ліквідацію симптомів токсемії і попередження розвитку гнійно-септичних ускладнень. Скільки часу воно буде тривати, і до якого результату приведе, залежить від того, наскільки своєчасно розпочато лікувальні заходи. Зазвичай в терапевтичних цілях застосовуються такі групи діючих певним чином медикаментозних препаратів:

• новокаїнові блокади, анальгетики і спазмолітики для адекватного знеболення;
• діуретики, що зменшують набряк підшлункової залози;
• інфузійні розчини для усунення інтоксикації;
• антибіотики для профілактики розвитку гнійних ускладнень.

Призначається фахівцем консервативне лікування повинно передбачати проведення протишокових заходів, а також застосування лікарських засобів і фізіотерапевтичних процедур, які відновлюють функції інших систем і органів черевної порожнини.

хірургічне лікування

Якщо у пацієнта діагностовано стерильний панкреонекроз, особливо що має обмежений тип, вимушеним дією доктора буде оперативне втручання.

Операції при панкреонекроз в обов’язковому порядку призначаються тоді, коли детоксикаційної потенціал консервативних заходів вичерпано повністю. Основні показання до хірургічного втручання полягають у появі гнійних змін.

У сучасній клінічній практиці панкреонекроз підшлункової залози лікується за допомогою наступних типів операцій:

• Екстрені, що виконуються відразу після госпіталізації людини. Для їх проведення не рекомендуються радикальні методи, так як невідомі лабораторні показання хворого. У цьому випадку проводяться лапаротомія, дренування сальникової сумки і висновок ексудату. При призначенні їх необхідна адекватна оцінка шансу на виживання, оскільки такі дренажі дають мінімальні прогнози на життя. У кращому випадку людину чекає інвалідність.
• Термінові показані в тому випадку, якщо протягом трьох діб не дала результату консервативна терапія. У цьому випадку також здебільшого застосовується дренування черевної порожнини, але смертність значно нижче, ніж при екстрених дренуючих операціях, що проводяться на пізніх термінах. Хоча інвалідність також можлива.
• Пізні оперативні втручання проводяться в тому випадку, коли проводиться протягом двох тижнів адекватна комплексна терапія несподівано привела до прогресування хвороби.

В даний дренування проводиться трьома методами. Певна тактика підбирається в залежності від того, скільки часу триває некротичний процес в підшлунковій залозі. Дренування, яке виконується по запропонованим методам, включає в себе різні технічні способи. Тут можуть застосовуватися як програмовані санації очеревинної простору, так і невідкладне повторне дренування, що проводиться по з’явилися в ході терапії показаннями. Плюсом правильно проведених своєчасних операцій, про що свідчать відгуки лікарів, є те, що вони здатні попередити не тільки летальний результат, а й можливу інвалідність.

Наслідки і прогноз недуги

Ускладнення панкреонекрозу після операції можуть бути досить серйозні. Жоден пацієнт з цією патологією не застрахований від розвитку негативних наслідків. Панкреонекроз гострої форми нерідко викликає розвиток системних ускладнень у функціонуванні багатьох внутрішніх органів. Саме тому фахівці на частий питання пацієнтів про те, скільки і як живуть після панкреонекрозу, відповідають, що це залежить безпосередньо від того, наскільки своєчасним було звернення до лікаря.

Важливу роль в позитивному прогнозі грає і дотримання пацієнтом запропонованого фахівцем курсу лікування. При будь-яких, навіть самих мінімальних погрішності в медикаментозної терапії, може розвинутися гнійний панкреонекроз, який дуже важко піддається повному лікуванню. Зазвичай думка фахівців щодо того, скільки можна жити з цією формою патології, є невтішним.

Не слід забувати і про те, що при нехтуванні лікуванням панкреонекрозу підшлункової залози летальним результатом недуга може закінчитися в більшості випадків. Саме тому фахівці рекомендують уважніше ставитися до свого здоров’я, адже завжди простіше попередити розвиток серйозної хвороби, ніж потім займатися тривалим, і найчастіше безуспішним лікуванням.