Аборт завжди був спірною темою, і державні структури не могли не звернути на неї увагу.

Вбивство або вимушений захід?

Як ставилися до абортів за часів СРСР?

Яке покарання, крім загрози здоров’ю та життю, чекало зважилися на такий крок?

Як робили аборти в СРСР?

До абортам завжди ставилися негативно і насторожено в минулому столітті. Визнати те, що в радянських країнах роблять аборти величезна кількість жінок, ніхто не хотів.

Адже це порушувало б позитивне уявлення про дитинство і стабільних осередках суспільства. 1920 рік приніс з собою безліч нововведень, в тому числі і дозвіл переривання вагітності.

Революційно настроєні влада хотіла подарувати свободу всім громадянам своєї країни, тому СРСР і став першою країною, що дозволила аборт. Постанова “про штучне переривання вагітності” в тому доленосному році зняв заборону на аборти в СРСР.

Теорія “склянки води” ненадовго змінила свідомість людей, які стали вважати сексуальні потреби чимось нормальним і необхідним. Контрацептиви не досягнули необхідного рівня.

Позашлюбні вагітності були небажаним наслідком, ось і аборти стали звичною справою. Влада вирішила взяти контроль за народжуваністю в свої руки.

Статистичні дані за 1926 рік у Ленінграді показали, що лише сорок два відсотки завагітніли вирішили народити, інші перервали вагітність. Ситуація на селі по припиненню була нітрохи не краще.

З тим, як робили аборти за радянських часів розібралися, далі з яких саме причин вирішили накласти заборону на дану процедуру і до яких наслідків це призвело.

Коли заборонили?

Уже в тридцяті роки стало ясно, що далі так тривати не може.

Нація просто вимре, а за часів військових загроз цього допустити не можна було.

Крім того, розвиток армії, промисловості, сільського господарства неможливе без постійного приросту населення. Країна змушена була піти на крайні заходи. 1936 рік – складне демографічне становище змусило влади піти на заборону абортів.

Сталін заборонив аборти і тепер за припинення погрожував тюремний термін, як виконуючим, так і вагітним. Однак це призвело до ще більш серйозних наслідків. Нелегальні аборти спричинили за собою цілий ланцюжок смертей і ув’язнених.

Медики не хотіли ризикувати своєю професією, тому переривання робили люди зовсім без медичної освіти. Статистика на 1936 рік показує, що залучені до відповідальності займали такі посади:

• медичні працівники (23 відсотки);
• робочі спеціальності (21 відсоток);
• державні службовці (16 відсотків);
• інші спеціальності (24 відсотки).

Звичайно, це тягло за собою пряму загрозу життю. Якщо жінка починала спливати кров’ю, до лікарні теж не завжди зверталися.

Лікарі місцевих клінік зобов’язані були повідомляти про всі випадки і підозр на нелегальну чистку. Жінка гарантовано залишалася безплідною після таких спроб.

Тюремне ув’язнення винним могли призначити до десяти лет.Даже після заборони вагітність могла перерватися під наглядом лікарів за медичними показаннями, проте в клініку за цим зверталися все рідше.

Порівняйте статистику за кілька років. Смертність від переривання по всьому СРСР:

• 1935 (до заборони) – 451 випадок;
• +1936 (після) – 909 жінок;
• 1940 – 4 тисячі смертей.

Заборона на аборт збільшив цифри по іншої серйозної проблеми – дітовбивство. Якщо до 30-х років вбивство новонародженого матір’ю могли списати на важке матеріальне або психічний стан, то після за це загрожувала кримінальна відповідальність.

Проте цифри значно вирослі.Еслі повсюдна мобілізація чоловіків зменшила кількість позашлюбних і небажаних зачать, то після війни через важке реабілітаційного часу цифри нелегальних переривань значно зросли.

Коли в СРСР дозволили аборти?

Можливо саме подібні статистичні дані привели до легалізації абортів в 1955 році, вже при Хрущові. Але, на жаль, кількість випадків це не зменшило.

1960-і роки – найстрашніший період в історії абортів всій Росії. За це десятиліття було перервано шість мільйонів вагітностей, практично ціле покоління дітей не народилося.

І більшість не за медичними показаннями. Зате після пройденого етапу жінки вже стали серйозніше ставитися до подібної процедури, кількість абортів упало.Хотя в будь-якому випадку цифри величезні.

Якщо порівнювати 1937 рік і 1991 року, то ми побачимо, що кількість абортів зросла практично у вісім разів (560 тисяч і чотири з половиною мільйона). Дозвіл абортів в 1955 році привів до значного зниження народжуваності.

Був ще один протест проти такого указу. Багато жінок перестали радитися зі своїми чоловіками і планувати сім’ю, тепер роль чоловіка в створенні сім’ї зменшувалася.

Дозвіл абортів зовсім не означало те, що припинилися нелегальні. Величезний мінус легального аборту був в тому, що в лікарняних листах чітко прописувалась причина знаходження в лікарні.

А нелегальні медики ніяких довідок не видавали і нікуди нічого не вносили. Тому жінкам було простіше зважитися на нелегальне переривання вагітності, особливо якщо вони хотіли приховати факт зачаття.

Статистичні дані після дозволу абортів можуть бути дещо спотворені, так як були довго засекречені. Однак шістдесяті-вісімдесяті роки показують, що СРСР був в лідируючих країнах за кількістю абортів.

Дані за 1959 рік: але статистикою на одну жінку дітородного віку припадає чотири випадки переривання.

наслідки легалізації

Після такої великої кількості випадків лікарі пильніше стали ставитися до проблеми. Уязика стали поліпшуватися.

Наприклад, дозволяли переривати вагітність вже не до дванадцяти тижнів, а до двадцяти чотирьох. В кінці вісімдесятих навіть до двадцяти восьми тижнів при особливих показаннях.

Аборти коштували цілком доступно після легалізації. Статистика показує наступні зміни вартості:

• до 1930 – безкоштовно;
• 1931 – 20 рублів;
• 1933 – 60 рублів;
• 1935 – 300 рублів;
• 1970-ті – 1980-ті – до 60 рублів. Безкоштовно за медичними показаннями (туберкульоз, порок серця, епілепсія).

1989 рік ввів в медицину поняття міні-аборту (шляхом вакууму на ранніх термінах) і медикаментозного аборту, що зменшило травматичність і неприємні наслідки.

Статистичні дані показують, що відсутність якісних засобів контрацепції, спроби розкріпачитися і сексуальна неграмотність призвело до масових небажаних вагітностей, від яких жінки позбавлялися будь-якими способами.

Заборона або дозвіл абортів за радянських часів не з’явилися панацеєю, але привели до інших серйозних наслідків.