Діагноз ревматоїдного артриту в порівнянні з минулим століттям, на жаль, сьогодні ставиться набагато частіше, причому не тільки серед дорослого населення, а й дітей. Характеризується захворювання хронічним перебігом з повільно прогресуючим ураженням сполучної тканини переважно дрібних периферичних суглобів (стоп, кистей рук). В результаті цього відбувається повне руйнування структури поверхні кісток, їх грубе деформування і розвиток анкілозу, яким і обумовлюється дисфункція і нерухомість зчленувань.

Основні симптоми

Ревматоидной формі артриту властиво симетричне запалення суглобів, а також системне (позасуглобових) поразки, що припускає залучення до патологічного процесу будь-якого органу або ж цілої системи (сечовидільної, дихальної, серцево-судинної, нервової, кров’яної, лімфатичної, зорової і навіть шкірної). Особливо страшний ювенільний тип хвороби. Він зустрічається у дітей і підлітків (зазвичай від 5 до 16 років). Відрізняється високою швидкістю розвитку і «акцентом» нема на дрібні суглоби, як у дорослих, а більші рухливі з’єднання: колінні, ліктьові, гомілковостопні, скронево-щелепні.

Ознаки у дітей

Ювенільний (дитячий) артрит може виявлятися позасуглобовими і суглобовими симптомами. До перших відносяться:

1. поліморфний висип, якій властиво непостійність, тобто вона циклічно виникає і зникає, а також відсутність свербіння;

2. підвищена температура – як правило, її підйом особливо наголошується в ранкові години і супроводжується сильним ознобом;

3. ознаки міокардиту (задишка, млявість, надмірна пітливість), якщо поразка торкнулося м’язової оболонки серця;

Симптоматика у дорослих

Так як у дорослих артрит ревматоїдного типу можна легко переплутати з будь-якої іншої його різновидом, вкрай важливо знати особливості протікання цієї хвороби, а саме:

1. перші симптоми найчастіше з’являються в променезап’ясткових і пястнофалангових суглобах;

2. больові відчуття мають найбільшу інтенсивність в нічний час або до обіду;

3. практично завжди поразку носить двосторонній характер, тобто якщо запалилося одне з зчленувань лівої кисті, то патологічний процес торкнеться і правої руки.

Серед загальних ознак у хворого відзначається незначне підвищення температури, відсутність апетиту, швидка стомлюваність. Чи не проводячи належного лікування, поступово ревматоїдний артрит зачіпає середні і великі суглоби, наприклад, плечові, ліктьові, гомілковостопні. При цьому істотно погіршують становище особливі підшкірні вузлики. Вони можуть розростатися до 2 см, бути спаяні з підлеглими тканинами і навіть виразками при травмуванні даної ділянки.

На пізніх термінах симптоми захворювання відрізняються більш яскравими і великими проявами. Так, наприклад, у пацієнта відбуваються стійкі запальні зміни в рухомих з’єднаннях кісток з розвитком їх деформації і контрактур. Відзначається тривалий субфебрилітет (затяжне збільшення температури до відміток 37,5, рідше 37,9), загальне схуднення, анкілоз. З боку серцево-судинної системи можуть спостерігатися ознаки перикардиту (запалення зовнішньої захисної оболонки серця), міокардиту, васкуліту (ураження стінок кровоносних судин). Залучивши до патологічного процесу органи зору, у хворого присутні симптоми епісклеріта, коньюктивита, кератиту.

При пошкодженні сечовидільної системи найчастіше розвиваються нефрити, а також амілоїдоз – небезпечна, що не піддається лікуванню хвороба, здатна призводити до термінальної стадії ниркової недостатності. Якщо артрит ревматоидной форми ускладнився запаленням органів дихання, то клінічну картину супроводжують ознаки бронхіоліту, синдрому Каплана, в разі пошкодження нервового відділу є симптоми миелита (ураження білої / сірої речовини спинного мозку), моторної / сенсорної нейропатії.

діагностичні методи

Діагностика ревматоїдного артриту – досить складний процес, оскільки саме захворювання не має специфічного маркера. Щоб діагноз був визначений максимально точно, вивчення стану пацієнта має грунтуватися на комплексному підході з обов’язковим урахуванням можливості розвитку схожих патологій. Для цього підключають не тільки візуальний, Пальпаційний огляд пацієнта, його опитування про присутніх симптомах і самопочутті в цілому, але і різні лабораторні та інструментальні дослідження.

До числа перших відносять:

• загальноклінічний аналіз крові (зниження рівня гемоглобіну, перевищення швидкості осідання еритроцитів щодо норми, лейкоцитоз – все це підтверджує теорію розвитку ревматоїдного артриту);
• біохімічне вивчення крові (на хворобу вказує збільшення кількості гаптоглобина, фібриногену, С-реактивного білка);
• цитологія синовіальної рідини (в постановці діагнозу вирішальну роль відіграє зміна її кольору, прозорості, а також рагоціти і ревматоїдний фактор).

Інструментальні методи діагностики артриту включають:

1. рентгенографію суглобів по Ларсену, Шарпу або Штейброкеру – незважаючи на безліч методик її проведення, суть залишається одна – підрахунок числа кіст, ерозій і ступеня деформації;

2. магнітно-резонансну томографію, що дозволяє виявляти ревматоїдні прояви на самих ранніх етапах захворювання;

3. артроскопію – сучасну, мінімально інвазивну хірургічну процедуру, яка підходить як для діагностики хвороби, так і її лікування;

4. Остеосцинтиграфія скелета – метод дослідження кісткової системи, що базується на її здатності накопичувати в собі на короткі терміни радіоактивні елементи і насамперед техніці: чим сильніше запальний процес, тим більше міститься в суглобі даної речовини;

5. біопсію синовіальної оболонки – мікроскопічне вивчення шматка тканини, взятого з патологічного вогнища, проводять з метою виключення / підтвердження пухлинних утворень і диференціального діагностування з туберкульозом;

6. УЗ-дослідження рухомих зчленувань кісток і внутрішніх органів – необхідно, коли ревматоїдний артрит досяг важкої стадії перебігу і супроводжується системним ураженням органів.

Традиційні способи терапії

Як при будь-якій іншій патології, своєчасна, професійна діагностика та лікування – запорука успішного результату хвороби. Хоча повністю позбутися від ревматоїдного артриту, на жаль, неможливо, методи традиційної медицини при артриті дозволяють максимально пом’якшити його симптоматику, а також призупинити деструктивний процес і запобігти розвитку ускладнень.

1. Як медикаментозного лікування найбільш часто лікарі використовують:

• антиметаболіти;
• імунодепресанти;
• НПЗП;
• глюкокортикостероїди.

Антіболітіческіе препарати складають основу терапії артриту, оскільки сприяють уповільненню руйнівного механізму в суглобах. На сьогоднішній день доктора віддають перевагу 2-м ліків цієї групи – азатіоприн (имураном) і метотрексатом (Реуматрексу). Їх застосовують один раз в тиждень під систематичним контролем лабораторних показників крові. Ефект оцінюється, як правило, по закінченню місяця від початку лікування ревматоїдного артриту, але загальна тривалість курсу підбирається індивідуально.

Лікувати суставное захворювання иммунодепрессантами також має сенс, оскільки патологія носить аутоімунний характер. Зазвичай пацієнтам призначаються Циклоспорин (Сандімун, Неорал), Лемфлуномід (Арава), Циклофосфамід (Цітоксан), Инфликсимаб (Ремикейд). Перші два препарати комбінуються з антиметаболитами, наприклад, найпопулярніші схеми лікування виглядають так: Циклоспорин + Метотрексат або Метотрексат + Лемфлуномід.

Нестероїдні засоби протизапальної дії застосовуються з метою зняття больового симптому артриту і усунення скутості в суглобах. З цими завданнями чудово справляються Мелоксикам (Моваліс), Целекоксиб (Целебрекс), Диклофенак (Артрекс, Докльовують), німесулід (Актасулід).

Що стосується глюкокортикостероїдів, то, як правило, терапія має на увазі використання Метилпреднізолону або Преднізолону. Ці ліки здатні не тільки лікувати набряклість і больові напади, а й перешкоджати процесу деструкції в суглобах.

2. До традиційних способів лікування ревматоїдного артриту відносяться і фізіопроцедури. Їх мета – нормалізація кровотоку в місцях запалення і, як наслідок, зняття спазмів і поліпшення рухливості всіх зчленувань. Найбільшу ефективність в цьому випадку надають:

• озокеритові, парафінові аплікації;
• гальванічні струми;
• фоно, електрофорез;
• дарсонвалізація;
• лазерна терапія.

Хоч дані фізіопроцедури значно полегшують стан хворого, застосовувати їх в якості самостійного методу не належить можливим – лише як допоміжний спосіб до основного (медикаментозному) лікуванню.

3. Оперативним шляхом лікують артрит ревматоїдного типу в тих ситуаціях, коли хвороба супроводжується вираженими деформаціями суглобів. Для цього хірурги можуть використовувати:

• сіновектомію – операцію з видалення запаленої синовіальної оболонки;
• артропластику – складну процедуру по створенню нового рухомого з’єднання кісток із застосуванням аллопластических або біологічних прокладок;
• артродез – оперативний спосіб підвищення опороспособности суглобів за допомогою їх жорсткої фіксації;
• ендопротезування – заміну зруйнованих зчленувань на штучні (зроблені з інертних для організму матеріалів).

Харчування при артриті

Лікування артриту обов’язково грунтується і на спеціальній дієті. Правильно підібране харчування в цьому випадку дозволить зменшити запалення, згладити симптоматику і відкоригувати розлад обміну речовин в сторону норми.

Дієтотерапія при даній патології суглобів на увазі:

1. налягання на продукти, багаті кальцієм (зелень, горіхи, бобову культуру) з метою поповнення його дефіциту, обумовленого прийомом деяких ліків;

2. заміну м’яса рослинної і молочною продукцією;

3. виключення з харчування провіантом-алергенів;

4. відмова від страв, схильних провокувати ожиріння (випічки, солодощів, хот-догів, гамбургерів, смаженої, чіпсів, газованої води);

5. введення в раціон таких овочів і фруктів, як морква, брюссельська капуста, брокколі, цукіні, груша, авокадо, яблуко.

Щоб симптоми ревматоїдного артриту не виявлялися гостріше, також важливо уникати перевантажень на шлунок і печінку. Для цього способи приготування їжі повинні грунтуватися на паровій обробці продуктів, їх варінні або запіканні.

Прогноз і профілактика

Прогресуючи, артрит тягне за собою не тільки втрату колишньої рухливості і функціональності суглобів, а й поразки майже усіх систем організму, приводячи тим самим людину до інвалідності. Однак при виконанні ряду умов (адекватного лікування, правильного харчування, помірної навантаження, повноцінного відпочинку) прогноз даного захворювання може бути сприятливим: патологічний процес призупиниться, хоча повторні загострення повністю не виключаються. Що стосується летального результату, то він можливий через занедбаності хвороби, що протікає на тлі інфекції (наприклад, пієлонефриту), перфорації, кровотечі шлунково-кишкового тракту, гострих серцево-судинних патологій (інсульту, інфаркту).

Щоб не лікувати суглобові захворювання, зокрема, артрит, варто задуматися про їх профілактиці. Для цього необхідно:

• раз на півроку відвідувати ревматолога чи іншого лікаря-фахівця;
• займатися лікувально-оздоровчою гімнастикою;
• дотримуватися корисного харчування;
• підбирати одяг відповідно до погодних умов з метою уникнення охолодження або перегрівання;
• грамотно розраховувати, розподіляти навантаження;
• вести здоровий спосіб життя;
• своєчасно виявляти і лікувати хвороби.

Попередження загострення артриту, як у дорослого пацієнта, так і дитини, сприяє: масаж, вживання продуктів, що містять омега-3, прийом певних ліків профілактичної дії, санаторно-курортне лікування.