Метронідазол – протимікробний препарат, випущений французькою компанією Rhone-Poulenc в 1962 році. Сьогодні засіб входить в список життєво важливих препаратів, використовується при лікуванні багатьох бактеріальних інфекцій. Метронідазол випускається під такими торговими назвами, як:

• метронідазол;
• Метрогил;
• метровий;
• Бацімекс;
• трихопол;
• Тріхосепт.

В основі дії препарату лежить порушення синтезу ДНК патогенних мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі. Метронідазол не є антибіотиком, однак їх взаємодія з даним препаратом призводить до взаємного посилення ефектів.

Приймати метронідазол і його аналоги не можна при хворобах крові, печінки, патології нервової системи. Крім цього, при лікуванні антибактеріальними засобами протипоказаний алкоголь. Метронідазол і алкоголь, вжиті спільно або через короткий проміжок часу, можуть викликати дисульфірамоподібну реакцію.

Важливо. Дісульфірам – препарат, який застосовується при лікуванні залежності від алкоголю. При його прийомі спирт не переробляється в організмі до кінця. Перетворення етанолу зупиняється на стадії ацетальдегіду – токсичної речовини, що викликає неприємні для хворого симптоми. Алкоголь після прийому метронідазолу діє подібним чином.

Вживати етанолосодержащіе напої при лікуванні метронідазолом категорично заборонено. Велика кількість спиртного, випитого всупереч приписам, здатне не тільки привести до появи симптомів інтоксикації, а й поставити під пряму загрозу життя пацієнта.

Що буде, якщо поєднати лікування та прийом спиртного?

Дисульфірамоподібні явища проявляються в формі таких симптомів:

• Почервоніння шкіри;
• Відчуття жару в усьому тілі;
• озноб;
• Утруднення в грудях;
• Страх смерті.

Метронідазол і алкоголь можуть викликати реакції різного ступеня тяжкості. Інтенсивність симптоматики безпосередньо залежить від того, скільки спиртного було випито.

При вживанні пацієнтами великих доз етанолу у них відзначається істотне зниження артеріального тиску, блідість шкіри, сплутаність свідомості, судоми, брадикардія (зменшення частоти серцевих скорочень нижче мінімально допустимих показників). Хворі скаржаться на шум у вухах, головний біль, запаморочення, мушки в очах. Вживання метронідазолу з алкоголем може стати причиною токсичного шоку і смерті пацієнта.

При використанні препаратів метронідазолу місцево прийом алкоголю призводить до появи свербежу, печіння в осередку патології. Можливе посилення клінічних ознак основного захворювання. Це буде наслідком зниженою ефективності антимікробної препарату і інтенсивного розвитку патогенної флори на ділянці запалення.

Допомога при розвитку дисульфірамоподібної реакції

У домашніх умовах лікування важких дисульфірамоподібних реакцій не здійснюється. Хворому необхідно промити шлунок «ресторанним» способом, прийняти ентеросорбент і терміново викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

В умовах стаціонару пацієнтам промивають шлунок через зонд, проводять симптоматичне лікування, детоксикацію. Хворому вводить тільки ті лікарські препарати, сумісність яких з прийнятим антибактеріальним засобом і спиртом доведена. В окремих ситуаціях застосовуються методи активної детоксикації (гемодіаліз, перитонеальний діаліз).

При слабко симптоматиці допускається прийом заспокійливого засобу та відпочинок. Як правило, тривалість слабку реакцію на метранидазол і алкоголь не перевищує півтори години.

Коли застосування Метронідазолу з етанолом допустимо?

Коли можна вживати Метронідазол і алкоголь? Подібне поєднання використовується в наркології з метою досягнення слабкою дисульфірамоподібної реакції і вироблення у залежного від алкоголю людини необхідних умовних рефлексів.

Методика застосування протимікробного засобу в лікуванні алкогольної залежності аналогічна такій при використанні дисульфіраму або Тетураму. Для досягнення ефекту використовується вкрай низька сумісність цих коштів з етиловим спиртом. Пацієнту проводиться курс інфузій Метронідазолу, після чого дається всередину будь-слабоалкогольний спиртний напій.

Важливо. Як подразника можна пити і горілку. Однак слід пам’ятати, що на тяжкість реакції впливає кількість випитого напою. Дозувати ж спирт при використанні горілки або коньяку складніше, тому міцні спиртовмісні продукти в наркології, як правило, не застосовуються.

Після вживання етанолу у пацієнта розвиваються неприємні симптоми, який він пов’язує з алкоголем. Процедуру повторюють кілька разів. В результаті у хворого виникає відраза до спиртних напоїв, пов’язане з підсвідомими спогадами про негативні наслідки прийому Метронідазолу з алкоголем.

Існуючі відгуки про лікування алкоголізму метронидазолом в основному позитивні. Дуже багато хворих після лікування повністю перестають вживати алкоголь. Рецидиви алкоголізму зустрічаються, проте настають вони не раніше, ніж через 2-3 роки після проведеного лікування.

Яким повинен бути проміжок часу між лікуванням і застіллям?

Сумісність Метронідазолу і спирту, як було сказано вище, практично нульова. Тому вживання того чи іншого речовини повинно проводитися тільки тоді, коли прийнятий до цього препарат або спиртний напій повністю перетравиться й буде виведений з організму. Скільки часу для цього буде потрібно?

Щоб говорити про часовому проміжку, який повинен розділяти прийом алкоголю і протимікробного засобу, необхідно знати, скільки часу потрібно для виведення спирту. В середньому, організм дорослого чоловіка виділяє 25 мл етанолу на годину. Простіше кажучи, за 1 годину «вивітрюється» близько 100 мл алкогольного напою міцністю не більше 25%. Слід враховувати, що до початку процесу виведення спирту потрібен час для всмоктування зі шлунка і попадання в кров.

Тобто приймати Метронидазол допустимо не раніше, ніж через 2-3 години після вживання 100 грамів міцного вина або портвейну.

Якщо є необхідність прийняти ліки раніше, слід застосовувати більш сумісний з етанолом препарат.

Час, через яке після застосування Метронідазолу допускається прийом алкоголю, що не аналогічно такому для наведеного вище випадку. Тут до уваги береться термін напіввиведення лікарського препарату, який становить 8 годин. Вживання алкоголю можливо тільки після повного виведення ЛЗ, яке вимагає близько 2-3 діб. Реальний термін перетворення і виведення Метронідазолу залежить від стану організму хворого, від роботи нирок і печінки, інтенсивності перебігу процесів обміну речовин, характеру харчування і кількості спожитої пацієнтом рідини.