Барбітурати – це група фармакологічно активних речовин, які є похідними барбітурової кислоти. Лікарські препарати, що відносяться до цієї групи стали застосовувати в медицині досить давно. Барбітурати використовуються в якості снодійних, протисудомних, заспокійливих і протівотревожних засобів. Механізм дії препаратів пов’язаний з впливом на специфічні рецептори.

Барбітурати мають здатність викликати ефекти, схожі з алкоголем та наркотичними препаратами:

• стан ейфорії;
• нестійка хода;
• змащена невиразна мова;
• зниження концентрації уваги;
• зниження артеріального тиску;
• сонливість;
• порушення функцій кишечника і шлунка.

Дані ефекти виникають при неправильному підборі індивідуальної дози або при немедичному використанні лікарських препаратів, що містять барбітурати.

За тривалістю дії барбітурати діляться:

1. Препарати короткої дії.
2. Препарати середньої тривалості дії.
3. Препарати тривалої дії.

Особливості барбітуратосодержащіх препаратів

Барбітурати мають деякі особливості, які відрізняють їх від інших снодійних та седативних препаратів:

1. Гнітюче дію на центральну нервову систему залежить від дози препарату: прийом препарату в малих дозах викликає заспокійливий ефект, в середніх – препарати надають снодійне дію, при перевищенні доз настає наркотичний ефект.
2. При тривалому використанні здатні викликати звикання. Існує високий ризик розвитку психічної і фізичної залежності.
3. Терапевтична широта дії препаратів не висока: в деяких випадках для прояву небажаних ефектів досить прийому 3-5 таблеток.
4. Барбітурати здатні накопичуватися в організмі, тому можливий розвиток ефектів післядії навіть при одноразовому застосуванні: після прийому таблетки на ніч вранці з’являється почуття розбитості, головний біль, сонливість.
5. Препарати здатні впливати на якість сну: вкорочують фазу швидкого сну, що може поступово привести до нервозності, психозу.

Оскільки барбітурати мають малу широту дії, при їх застосуванні легко отримати передозування. Передозування барбітуратами дуже небезпечна і часто закінчується летальним результатом. Отруєння похідними барбітурової кислоти може бути випадковим або навмисним – з метою суїциду.

Причини отруєння барбітуратами

Найчастіше отруєння барбітуратами відбувається при вживанні лікарських засобів середнього та тривалої дії. Препаратами короткого дії отруїтися практично неможливо, оскільки ці препарати використовуються, як правило, в стаціонарі для загальної анестезії (наркозу) під наглядом медичного персоналу.

Найбільш поширене отруєння фенобарбіталом, або комбінованими препаратами, що містять Фенобарбитал. Фенобарбітал – це препарат тривалої дії, які досить широко застосовується в медичній практиці. Засіб використовують з метою досягнення снодійного, седативного і протисудомної ефектів. Основним показанням для призначення препарату є епілепсія. Оскільки препарат щодо доступний для населення, нерідкі випадки отруєння фенобарбіталом.

У клінічній картині отруєння барбітуратами виділяють чотири стадії, кожна з яких має свої симптоми:

1. Стадія вираженої сонливості. Стадія характеризується апатичним поведінкою, частковою втратою реакції на подразники ззовні. Однак контакт з хворим не втрачений в повній мірі.
2. Стадія поверхневого коматозного стану. Свідомість відсутня, виникає порушення акту ковтання, може западати язик. Слабшає кашльовий рефлекс. Присутній слабка рухова реакція на болюче вплив. Також може бути слабке розширення зіниць. Можлива фебрильная лихоманка.
3. Стадія глибокого коматозного стану. Рефлекси відсутні практично повністю. Підвищується ризик розвитку паралічу дихання внаслідок критичного гноблення діяльності центральної нервової системи. Це дуже грізний ознака, що вимагає негайних реанімаційних заходів. Наслідки пригнічення дихання проявляються у вигляді розвитку запальних процесів в легенях і бронхах.
4. Стадія пробудження. Відновлення свідомості відбувається поступово. Можливий розвиток психомоторного збудження, яке змінюється глибоким тривалим сном. Після повного пробудження можливі тривожність, плаксивість, емоційна лабільність (нестійкий настрій).

Невідкладна допомога при передозуванні

Четверта фаза не завжди настає самостійно. Якщо була прийнята критична (смертельна) доза препарату, то для настання стадії пробудження необхідна невідкладна допомога:

• В першу чергу при будь-якому отруєнні необхідно зменшити концентрацію токсичної речовини в організмі:
  1. З цією метою проводять промивання шлунка з метою видалення залишків речовини, яке ще не встигло всмоктатися в кров. Якщо хворий знаходиться в свідомості, то промивання можна зробити шляхом прийому всередину великої кількості рідини і штучно викликаної блювоти. Але найбільш ефективним буде промивання шлунка за допомогою спеціального зонда;
  2. Після промивання необхідно прийняти ентеросорбенти, які здатні зв’язати отруйна речовина і вивести його з організму: Активоване вугілля, ентеросгель, Фільтрум сти, Полифепан та інші. Найкраще для цих цілей застосовувати Активоване вугілля, який можна буде легко видалити зі шлунка через 10-15 хвилин після прийому;
  3. Для видалення токсичної речовини з кишечника призначають сольове засіб з проносним ефектом;
  4. Для зниження концентрації барбітуратів в крові і прискорення виведення їх через нирки з сечею призначається рясне пиття і діуретичні (сечогінні) препарати. Також для посилення діуретичного ефекту і зниження концентрації речовини в крові внутрішньовенно крапельно вводяться інфузійні розчини (Глюкоза, Натрію хлорид). Барбітурати в сечі легко визначаються спеціальними тестами – це має важливе діагностичне значення, коли невідомо отруйна речовина.
• Як антидот (протиотрути) застосовується Тіосульфат натрію. Специфічний антидот не існує. Іноді, коли є сумніви щодо отруйної речовини, вводять Флумазеніл (анексат), який є протиотрутою при отруєнні бензодиазепинами (Феназепам, Нітразепам, Реланіум).

• Також показано введення антигіпоксичну препаратів – Винпоцетин, Пірацетам, Мексидол. Ці препарати призначаються з метою зменшення кисневого голодування тканин головного мозку.
• При ознаках дихальної недостатності вводяться препарати, що відносяться до дихальних аналептиків – Бемегрид, Коразол, Кофеїн. У разі гострої необхідності, коли відсутня можливість самостійного дихання, показано підключення штучної вентиляції легенів.
• При різкому зниженні або нестабільності артеріального тиску показано призначення Мезатону, Преднізолону.

Після купірування гострого стану, що загрожує життю, необхідно вирішити питання з харчуванням хворого. Якщо хворий знаходиться без свідомості або в стані спутаного свідомості, то харчування здійснюється через зонд. Також особливої уваги потребує профілактика пролежнів, оскільки трофіка тканин при отруєнні барбітуратами, як правило порушена. І навіть у молодих людей пролежні розвиваються дуже швидко, як правило, протягом 2-3 днів. Утворилися дефекти шкіри дуже погано піддаються лікуванню, оскільки при отруєнні порушуються процеси кровообігу і іннервація тканин.

Результат отруєння залежить від того, скільки було прийнято препарату, яка маса тіла у людини, також має значення інтенсивність процесів обміну. Все це впливає на тривалість періоду, протягом якого наркотик буде виводитися з організму. В середньому виведення основного кількості препарату відбувається протягом перших 4-5 днів після отруєння.

Барбітурати, список яких досить не великий, не можна придбати в аптеці без рецепта лікаря, оформленого на спеціальному бланку. Однак отруєння барбітуратами досить часте явище серед населення. Джерелами, як правило, є родичі, які постійно приймають препарати цієї групи. Також можливе отруєння фенобарбіталом в складі комбінованих препаратів (Корвалол, Валокордин, Валосердін, Андипал), які вільно продаються в аптеках без рецепта і коштують досить дешево.

Якщо передозування барбітуратами наступила в результаті суїцидальної спроби, то після виписки зі стаціонару, необхідно настійно рекомендувати хворому звернутися за консультацією до лікаря-психіатра. Спеціаліст з’ясує причини вчинку і зможе грамотно діагностувати психічний розлад, яке призвело до подібного стану. Дуже часто спроба суїциду проявляється, як перша ознака психічного захворювання – важкого депресивного розладу або шизофренії. Такі стани, безумовно, вимагають фармакологічної корекції і спостереження кваліфікованих фахівців.