Виразки на поверхні травних органів можуть з’являтися з різних причин. Однією з них є ульцерогенна, тобто язвообразующіе чинники, до яких відноситься зловживання алкоголем або тривалий і безконтрольний прийом сильнодіючих лікарських засобів, інфекції, травми, захворювання внутрішніх органів і часті стреси. Ці причини призводять до того, що у людини розвиваються симптоматичні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, звані по медичній термінології гастродуоденальними.

Для цього різновиду патології найбільше характерна наявність множинних дефектів слизової, локалізованих в вихідному відділі шлунка, в місці його зчленування з ДПК.

Етіологічні фактори розвитку патології

Чітких причин виникнення такого різновиду недуги, як при ЯБЖ і ДПК (похибки харчування, генетична схильність, вплив хелікобактерної інфекції і т. Д.) На сьогоднішній день не виявлено. Етіопатогенетично вони мають тісний зв’язок з патогенним впливом або супутніми важкими хворобами.

Гострі форми симптоматичного виразки слизової оболонки 12-палої кишки і шлунка здебільшого виникають як ускладнення будь-яких патологічних станів, до яких відносяться певні важкі недуги і травми.

За регулярним клінічним спостереженнями фахівців зазвичай виявляється тенденція до гострій формі патології у пацієнтів, які перенесли складні оперативні втручання на внутрішні органи:

• ниркова або печінкова недостатність,
• гіпоксія,
• гіповолемія,
• колапс,
• анафілактичний шок.

Якщо у хворої людини відзначено поєднання 3 або більше перерахованих вище факторів, що ведуть до ульцерогенозу, ризик появи виразкового освіти, що має симптоматичну природу, багаторазово зростає. Ураження слизової, що провокуються ними, бувають трьох видів:

• освіту на ній ерозії, має поверхневу деструкцію. Вона проростає на глибину підслизового шару стінок ДПК або шлунка;
• виникнення як на невеликому, так і досить великій ділянці слизової крововиливи, яке провокується погіршенням в ній мікроциркуляції;
• утворилося дефективне виразка досягає м’язового, а в деяких випадках і серозного шару пошкодженого травного органу.

Всі ці види гострих уражень слизової травного тракту можна назвати послідовними стадіями перебігу одного негативного патологічного процесу.

Класифікація гастродуоденальних виразок

Така патологія, як виразки симптоматичні, являє собою негативний процес, що розвивається на поверхневій оболонці шлунка або кишечника під впливом сильних медикаментозних засобів, стресів, а також певних фізичних або хімічних факторів.

Величезний вплив на появу недуги виявляється і різними захворюваннями, що вразили інші органи. В результаті виникнення цих передумов в слизовій з’являються явні зміни, які ведуть до розвитку на ній одиночних або множинних укритих виразками дефектів.

До симптоматичним дефектів шлунка і 12-палої кишки відносяться наступні підтипи патології:

• медикаментозні дефекти, що розвинулися через негативного впливу певної хвороби внутрішніх органів (серцево-судинної системи, жовчних шляхів або печінки);
• ендокринні гастродуоденальні виразки, спровоковані захворюваннями даної системи організму;
• лікарські патології, що виникають із-за тривалого впливу на травні органи сильнодіючих медикаментозних препаратів;
• стресові виразки, які утворюються внаслідок виникнення у пацієнта критичних станів і важких соматичних захворювань, що провокують виникнення сильного стресу або анафілактичного шоку.

Виходячи зі статистичних даних, найчастішою патологією органів травлення симптоматичного типу вважаються стресові виразки. Вони відзначаються в 80% випадків.

На другому місці за частотою розвитку знаходяться виразки, спровоковані серцево-судинними захворюваннями (приблизно 15-30% випадків), а найрідкісніші, це ендокринні, які діагностуються не частіше 4 разів на мільйон осіб на рік.

Виявлення та лікування гастродуоденальних дефектів травних органів

Постановка діагнозу симптоматичних виразок ДПК і шлунка зазвичай буває утруднена внаслідок стертою клінічної картини.

Аналіз тривожних проявів хвороби у пацієнтів з групи ризику дозволяє лише запідозрити розвиток патології, після чого фахівці обов’язково проводять диференціальну діагностику.

Основним способом виявлення симптоматичних виразок органів травлення в гострій формі прийнято вважати езофагогастродуоденоскопію. Показаннями до її безпосереднього проведення є:

• наявність у хворої людини тривожної симптоматики, що свідчить про можливий розвиток патології;
• ознаки виникнення масивної кровотечі з верхніх відділів органів шлунково-кишкового тракту.

Завдяки такому дослідженню також можливо точне встановлення причин появи шлункової диспепсії і болів в епігастрії у пацієнтів, які перенесли значну травму травних органів, або операцію на них, людей, які страждають важкими соматичними захворюваннями або досить тривалий час вживають сильнодіючі препарати з вираженим ульцерогенної дії.

Диференціальна діагностика гастродуоденальної патології насамперед проводиться з ЯБЖ, що має хронічний перебіг. Труднощі при її проведенні виникають при підрозділі гострих симптоматичних виразок шлунка і ДПК і рецидивуючої форми недуги. Поодинокі точкову дефекти, що мають звичайну локалізацію, особливо у осіб з генетичною схильністю, завжди відносять до ЯБЖ.

Утруднена діагностика і при розмежуванні гастродуоденальних виразок великого розміру з малігнізуватися (переродилася в рак) виразкою шлунка. Постановка остаточного діагнозу в цьому випадку можлива тільки після проведення ендоскопічних процедур з обов’язковими біопсії.

Лікувальні заходи при гастродуоденальних виразках

Терапія пацієнтів, які страждають від симптоматичної виразки шлунка і ДПК, проводиться за допомогою комплексу заходів, які враховують гастродуоденальні виразки і провокує їх захворювання. Залежно від наявності у людини з даними недугою в анамнезі ускладнень, і виду розвилася патології, всі лікувальні заходи виконуються у відповідності з наступними завданнями:

• При стресових виразках первісна терапія передбачає боротьбу з факторами, що провокують виникнення масивних кровотеч і ульцерогенеза. Також діяльність фахівців спрямована на те, щоб позбавити пацієнта від інфекційних ускладнень, гіпотонії і гіповолемії.
• Лікування лікарських виразок передбачає скасування медикаментозних препаратів, що викликали виникнення патології. Якщо це неможливо, вживання їх рекомендується поєднувати з Цітотекомом, що знижує агресивний вплив даних засобів на слизову органів шлунково-кишкового тракту або виконати заміну аналогом з меншим активною дією.
• Терапевтичні заходи при ендогенних виразках симптоматичного типу передбачають початкове видалення гастриноми (пухлини, що має високу гормональну активність). Якщо у пацієнта є протипоказання до радикальної операції, проводиться кількамісячна терапія блокаторами Н-рецепторів, що застосовуються для цієї мети в підвищених дозах.
• Якщо симптоматична виразкова патологія розвинулася на тлі інших недуг, в першу чергу лікується основне захворювання.

Основні терапевтичні заходи при гастродуоденальних дефектах практично повністю схожі з такими при виразковій хворобі, що протікає в гострій формі.

Для позбавлення пацієнта від патології йому призначають антацидні та антисекреторні препарати, цітопротектори, прокинетики, спазмолітики і нейропсіхотропние кошти седативного характеру.

Для того щоб не допустити розвитку і подальшого прогресування гастродуоденальних виразок шлунка і ДПК, потрібно усім, хто знаходиться в групах ризику по їх розвитку вивчити можливу тривожну симптоматику хвороби і уважніше ставитися до появи можливих ознак патології.

Це дозволить своєчасно відвідати фахівця, виявити недугу і заглушити його на самому початку розвитку. Також у міру можливості не допускати негативного впливу на травні органи негативного ульцерогенного впливу.

Для тих людей, які проходять тривалий курс лікування препаратами, що володіють руйнівною дією, фахівці рекомендують проведення систематичних досліджень калу на приховану кров, а також регулярний рентгенологічний і клінічний контроль стану кишечника і шлунка.