Жовчнокам’яна хвороба – проблема, з якою може зіткнутися людина в будь-якому віці. Камені в жовчному міхурі можуть закупорити шляхи, по яких рухається жовч. Великі конкременти можуть привести до пошкодження стінки жовчного міхура (пролежнів) і розриву його стінки, що обертається перитонітом. Видалення каменів з жовчного міхура проводять для запобігання гострих хірургічних патологій.
Способи видалення каменів
Видалити камені з жовчного міхура можна декількома способами:
- Операцією з розрізом черевної порожнини і видаленням органу.
- Лапароскопічної операцією.
- Виконанням ендоскопічного видалення жовчного міхура.
- Хімічним литолиза.
- Лазерної літотрипсією.
- Дробленням каменів дистанційно при використанні ультразвуку.
- Розчиненням препаратами жовчних кислот.
Вибір способу лікування жовчних каменів залежить від розміру конкрементів, їх хімічного складу. При холестеринових-білірубінові конкрементах розміром до 2 см проводиться розчинення їх за допомогою препаратів жовчних кислот. Хенодезоксихолева і урсодезоксихолевая кислоти розчиняють конкременти, але для цього потрібен час. Препарати Урсофальк, Хенофальк, Урдокса призначають при каменях, що не містять вапно, в комплексі з жовчогінними засобами і зборами.
Жовчні кислоти зменшують концентрацію холестерину в жовчі, що призводить до пригнічення процесу кристалізації та обігу його назад. Розчинення конкрементів відбувається повільно, вимагаючи великих витрат в силу тривалості лікування і дорожнечі препаратів. Крім того, така терапія холелитиаза має ряд протипоказань, а саме виразкова хвороба шлунка, прийом естрогенів, огрядність пацієнта, вагітність. Побічні ефекти таких препаратів включають розрідження і почастішання стільця (пронос), тому потрібен ретельний підбір дозування цих засобів.
Ультразвукове руйнування конкрементів в міхурі дозволяє подрібнити їх для виведення через фатер сосочок і кишечник. Такий спосіб підходить при наявності невеликої кількості каменів, що містять білірубін і холестерин, але не вапно. Метод ультразвукової літотрипсії протипоказаний при порушенні коагуляції крові, запаленні шлунково-кишкового тракту і при вагітності. При дробленні конкрементів ультразвуком можливе утворення гострокутих каменів, що дряпають або ушкоджують стінки жовчного міхура. Крім того, подрібнені фрагменти можуть закупорити холедоха.
Лазерне руйнування конкрементів проводиться через отвір в черевній порожнині. Це ефективний метод. Однак потрібно достатня кваліфікація і акуратність лікаря: лазерні промені можуть пропалити стінку, що тягне за собою утворення рани, і, можливо, жовчного перитоніту. Як і при дробленні каменів ультразвуком, існує ризик утворення осколків, які можуть дряпати слизову оболонку жовчного міхура. Процедура лазерної літотрипсії протипоказана при надмірній вазі пацієнта (більше 120 кг), і в літньому віці (понад 60 років). Операція проводиться з метою збереження органу.
Контактний хімічний холелітоліз – спосіб, за допомогою якого видаляються конкременти різного хімічного складу, навіть камені, що містять вапно. Ефективний при каменях будь-якого розміру і форми. Виконується процедура за допомогою катетера, що вводиться в жовчний міхур через передню черевну стінку під контролем рентгеноскопії. Через цей катетер до каменя доставляється метилтретбутиловий ефір, який є відмінним розчинником.
Метод досить ефективний, проте речовина, що вводиться через катетер, при попаданні на стінку органу-резервуара може пропалити її наскрізь. Через це може знадобитися операція з усунення перитоніту внаслідок попадання в черевну порожнину жовчі. Тоді стане необхідністю і видалення жовчного міхура.
Видалення каменів за допомогою лапароскопії є операцією для збереження резервуара жовчі. Проводиться ця операція під загальною анестезією (наркозом). У черевну порожнину, накочену газом, вводиться троакар під контролем відеокамери. За допомогою троакара для лапароскопії видаляються конкременти з міхура через пророблені отвори, на які після видалення каменів накладаються скоби. Пацієнт проводить в лікарні близько тижня.
Операція передбачає невеликі розміри видаляються конкрементів будь-якого хімічного складу. При наявності спайок і гнійних процесів в міхурі втручання протипоказане. Ожиріння також є перешкодою для видалення каменів за допомогою лапароскопії.
Видалення каменів разом з жовчним міхуром
Лікарі прагнуть по можливості зберегти орган, видаливши конкременти, щоб не допустити розвитку постхолецистектомічному синдрому. Цей синдром викликаний безконтрольним викидом жовчі через відсутність резервуара для її зберігання. Видалення міхура загрожує появою холагенной діареї (проносу), яка застає пацієнта зненацька. Розвивається збій в роботі підшлункової залози, що може призвести до панкреатиту. Однак не завжди можливо зберегти орган.
Камені з вапна великого розміру важко піддаються видаленню при органозберігаючих операціях. Тому в складних випадках вдаються до видалення конкрементів методом холецистектомії, зваживши всі за і проти.
Холецистектомія – видалення жовчного міхура за допомогою як лапароскопії, так і при розрізі передньої черевної стінки.
Лапароскопія здійснюється за допомогою декількох отворів в черевній порожнині. При цьому пошкодження очеревини і шкірних покривів мінімальне, ризик утворення спайок після операції невеликий в порівнянні з порожнинної операцією. До того ж лапароскопія є більш вигідною з точки зору матеріальних витрат. Шрами після лапароскопії не кидаються в очі, їх можна видалити за допомогою мезотерапії і електрофорезу.
Порожнинна операція необхідна при великих конкрементах і наявності запалення в органах шлунково-кишкового тракту. Виконується розріз до 30 см, через який проводиться холецистектомія. Ризики при проведенні порожнинної операції вище, ніж такі при лапароскопії. Можливе занесення інфекції в черевну порожнину, а також геморагії.
Але який би не був спосіб лікування обраний, в подальшому потрібно строго стежити за раціоном. В іншому випадку можливий рецидив захворювання. А після холецистектомії похибки в дієті будуть доставляти дискомфорт.
