Такий тип патології відрізняється від інших різновидів недуги тим, що при ньому на стінках травного органу утворюється глибокий, що не загоюються тривалий час язвообразний дефект.

Виразкова хвороба шлунка може виникнути внаслідок того, що на його слизову оболонку виявлялося тривалий вплив агресивного кислотно-пептичної травного ферменту.

Це зазвичай відбувається через те, що її захисні властивості послаблюються хронічним гастритом, який викликає патогенна бактерія Хелікобактер пілорі. Перебіг такої виразки завжди характеризується хронічним, постійно рецидивуючим типом.

Причини, що провокують хворобу

Причини, які призводять до виникнення патології з’ясовані не до кінця, але виходячи з останніх медичних досліджень, її поява провокується таким неодмінною уязика, як порушення балансу між пепсином і соляною кислотою і нестійкості слизової до їх агресивного впливу.

Пептична різновид виразки також може розвинутися через вплив певних негативних чинників ризику, що викликають роз’їдання слизової травних органів на тлі гастриту.

Основними передумовами для її виникнення вважаються:

• генетична спадковість, наявність в анамнезі близьких родичів виразкової хвороби;
• зловживання алкоголем і регулярне потрапляння в організм нікотину;
• підвищена кислотність;
• безконтрольний прийом таких медикаментозних лікарських засобів, як Ібупрофен, Напроксен, Аспірин.

Також на розвиток цього типу виразки можуть зробити істотний вплив хронічні захворювання суглобів або печінки, часте перевтома і постійна схильність людини до стресів, значні похибки в раціоні і надмірне вживання міцної кави.

Симптоматика, притаманна недугу

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки і шлунку завжди супроводжується болями. Вони є основною ознакою цієї патології, але варіюються за характером і інтенсивності в залежності від місця розташування виразки:

• шлункова супроводжується різкими болючими відчуттями, що виникають практично відразу після прийому їжі. У половині випадків при цій формі патології відзначається поява у пацієнтів анорексії і виснаження;
• дуоденальная, розвивається в 12-палої кишки, характеризується так званими «голодними» болями, які виникають через 2-3 години після прийому їжі або в нічний час, а після того, як людина поїсть, всі неприємні відчуття проходять.

У багатьох людей, які страждають на цю патологію, ознаки захворювання можуть не викликати ніякого дискомфорту, деякі відчувають невелике розлад шлунка, а для кого-то супроводжуюча хвороба симптоматика полягає в верхній частині живота незначного печіння.

У тому випадку, якщо у людини утворилася виразка пептична, вона може супроводжуватися нудотою, переходить в блювоту з масами, що мають кавовий колір, каловими масами з домішками крові, порушенням апетиту і незрозумілою втратою маси тіла.

Основні діагностичні дослідження

У зв’язку з тим, що через змащеній симптоматики і подібності клінічних проявів з багатьма захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту, постановка правильного діагнозу буває дуже скрутній.

При цій патології тільки проведенням рентгенологічного дослідження не обійтися, так як на знімках її можна прийняти за такі недуги, як запалення жовчного міхура або протоки, роздратований кишечник або ракове новоутворення. Саме тому при виявленні виразки використовують диференціальну діагностику. Вона проводиться із застосуванням таких методів:

• тест на хелікобактерну інфекцію, що проводиться одним з наступних способів – дихальне дослідження, аналіз калу або крові;
• ендоскопія, що дозволяє візуально побачити розвивається патологію через введену через рот спеціальну трубку, забезпечену відеокамерою;
• біопсія – взяття через ендоскоп з поверхні виразки тканинних проб, що дозволяють диференціювати її з раком;
• аналіз крові для виявлення анемії, говорить про наявність внутрішньої кровотечі.

Проводиться для виявлення виразки і рентген з контрастною речовиною (сіллю барію) верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Завдяки серії зроблених за допомогою нього знімків можливо виявити проблеми в шлунку і ДПК.

Методи лікування недуги

Терапевтичні заходи при цій патології проводяться здебільшого консервативним медикаментозним способом. Він базується на призначенні пацієнтові курсу антацидних препаратів, що нейтралізують кислотність шлункового соку і обов’язкової дієти. Медикаментозне лікування такої виразки також включає в себе прийом таких лікарських засобів:

• антибіотикотерапія, спрямована на пригнічення хелікобактерної інфекції. Тривалість лікувального курсу антибактеріальними засобами досягає зазвичай 20 днів.
• інгібітори протонної помпи, що блокують вироблення соляної кислоти.
• цитопротекторні препарати, призначені для захисту слизової оболонки травних органів від дратівної дії шлункового соку.

Зазвичай таке лікування приводить до одужання пацієнта, але трапляється і так, що та негативна симптоматика, яка повинна була в ході терапії медикаментами зникнути, продовжує турбувати пацієнта. Якщо це сталося не через допущення помилок в протоколі лікування, то фахівець призначає повторну ендоскопію для виявлення або виключення більш серйозних захворювань.

Рідше при виразковій хворобі проводиться хірургічне лікування. Операція виконується шляхом антректомія. При такому типі втручання видаляється ділянку шлунка, в якому локалізувався гормон гістін, що підсилює вироблення пепсину і соляної кислоти.

При виявленні ускладнень патології, що не піддаються медикаментозному лікуванню, можливо і виконання вагітоміі ДПК або резекції шлунка. Показанням до екстреної хірургічної операції служить і перфорація виразки.

Післяопераційне ускладнення патології

Виразкова хвороба анастомозу є рецидивної формою патології ДПК, що розвилася після проведення селективної проксимальної ваготомії або економною резекції шлунка. Основними причинами появи такої форми патології є допущення при проведенні операцій технічних погрішностей або недоліки обраного методу хірургічного втручання.

В результаті таких хірургічних помилок виразковий дефект протягом перших 3 років після проведення операції розвивається в нинішньому після операції анастамоз – місці з’єднання двох порожнистих органів, шлунка і 12-палої кишки.

Головна причина, по якій виникає виразка анастомозу, полягає в збереженні шлунком пепсіно- і кислотоутворюючої функцій. Вони завжди є негативним наслідком неповної вагітоміі, а також економною або недостатньо правильно виконаної резекції шлунка. Клінічна картина у цій патології буває наступна:

• гострі хворобливі відчуття, що локалізуються в епігастрії і мають такий же характер, як і при виразці ДПК. Практично завжди неприємні відчуття іррадіюють в спину або під ліву лопатку;
• яскраво виражена печія і тухла відрижка;
• зрідка виникає рясна блювота, що є непостійним синдромом.

Виразку анамостоза досить просто можна виявити при проведенні таких діагностичних досліджень, як рентгеноскопія з контрастною речовиною і фіброгастроскоп.

Досить часто ця патологія може ускладнюватися масивною кровотечею або проростанням (пенетрацией) в хвіст або тіло підшлункової залози, поперечну ободову кишку або брижі тонкої. У всіх цих випадках потрібне термінове хірургічне втручання.

У зв’язку з тим, що це небезпечне захворювання, що виникає на тлі хронічного гастриту і появи певних факторів ризику, може загрожувати пацієнтові розвитком серйозних ускладнень, часто несумісних з життям, людям, що страждають від нього, слід не допускати під час лікування навіть мінімальних похибок.

Крім цього, фахівці рекомендують всім, що проходить терапевтичні заходи щодо позбавлення від патології повністю кинути курити, не допускати вживання навіть мінімальної кількості спиртного, контролювати можливі стреси і в точності дотримуватися рекомендацій по корекції харчування. Тільки в цьому випадку виразку можливо вилікувати.