Не всі люди знають, хто це – уролог андролог. Це лікар, який об’єднує у своїй діяльності відразу кілька спеціалізацій. Він розбирається в урології, андрології, сексопатології, ендокринології, хірургії та деяких інших розділах медицини.

До уролога-андролога звертаються виключно чоловіки.

Він є фахівцем, який лікує захворювання наступних органів:

• статевий член;
• передміхурова залоза;
• яєчка та їхні придатки;
• сечівник;
• сечовий міхур;
• нирки;
• сечовід.

Окремою спеціальністю є дитячий чоловічий лікар, який має ті ж навички, що і дорослий, але лікування проводить з урахуванням особливостей організму юнака чи хлопчика.

Чим займається уролог-андролог

Хвороби, що лікує лікар даного профілю, можуть вражати або впливати відразу на кілька систем чоловічого організму. Найбільш поширені проблеми, які усуває уролог-андролог:

• еректильна дисфункція будь-якої етіології;
• чоловіче безпліддя;
• запальні процеси в органах сечостатевої системи;
• патології, що передаються статевим шляхом;
• будь-які порушення діяльності передміхурової залози;
• онкологічні процеси в статевих і сечовивідних органах;
• ендокринні порушення, пов’язані з нестачею або надлишком чоловічих статевих гормонів;
• чоловічий клімакс (будь-які похибки здоров’я, пов’язані з віком);
• травматичні ушкодження сечостатевих органів;
• анатомічні аномалії розвитку репродуктивної і сечовидільної сфер;
• патології судин, особливо венозних сплетень, що доставляють кров до органів малого тазу;
• набуті зміни форми статевого члена, звуження уретри та інші подібні захворювання.

Лікар займається хірургічним лікуванням патологій, має навички проведення мікрохірургічних операцій. Також уролог-андролог має навички в специфічних для своєї спеціалізації методи діагностики. Він бере участь у профілактичних оглядах чоловіків після 45 років, які рекомендуються з метою профілактики аденоми простати.

Особливості прийому

Аналогічно іншим фахівцям, лікар уролог-андролог спочатку опитує пацієнта, з’ясовує скарги, анамнез захворювання і життя, після чого приступає до огляду. На підставі всіх отриманих даних визначається попередній діагноз, який диктує призначення додаткових методів діагностики. До них відносяться:

• клінічний аналіз крові (для виявлення ознак запалення);
• клінічний аналіз сечі (показує, як працюють нирки);
• спермограма (при підозрі на чоловіче безпліддя);
• бактеріальний посів (виявлення інфекційних збудників);
• ультразвукове дослідження органів малого тазу (дозволяє виявити патології сечовидільної системи);
• гістологія (для підтвердження або виключення онкологічного процесу, гломерулонефриту);
• визначення простат-специфічного антигену (найбільш раннє діагностування пухлин передміхурової залози);
• пальпаторне дослідження простати і взяття її секрету на аналіз;
• тест на наявність імпотенції (введення в печерні тала вазоактивних кишкових кошти);
• гормональне дослідження (виявляють недолік або надлишок тестостерону, а також жіночих статевих гормонів);
• цистоскопія (обстеження сечовивідних шляхів і сечового міхура спеціальним приладом);
• рентгенографія з контрастом і без (визначення звужень сечівника і інших патологій).

Іноді для постановки остаточного діагнозу уролог-андролог призначає консультації суміжних спеціалістів. До таких лікарів відносяться: ендокринолог, психіатр, онколог, ангиолог.