Фіброліпоматоз підшлункової залози – це заміщення клітин залози жирової та сполучної тканиною. Даний термін використовується не для позначення самостійного захворювання, а для опису патологічного процесу в підшлунковій залозі.
Причини виникнення
Найбільш часто фіброліпоматоз підшлункової виникає при хронічному панкреатиті. Крім того, причинами фіброліпоматоза можуть стати патології жовчовивідних шляхів, алкоголізм і куріння, діабет, різні інтоксикації, інфекційні та ендокринні захворювання. Нерідко хвороба провокує харчовий раціон з великою кількістю жирної і смаженої їжі.
Фіброліпоматоз може протікати в дифузійної, вузлуватої і змішаній формі. При дифузній формі відбувається рівномірне заміщення функціональних клітин розростаються жирової та сполучної тканинами. При вузловій формі утворюються оточені капсулою вузли, що складаються з жирових і сполучнотканинних клітин, зазвичай розташовані симетрично.
Якщо вся сполучна або жирова тканина розростається в одному місці, то лікарі діагностують фиброму або ліпому. Це доброякісні пухлини, які ростуть повільно і не дають метастазів. У більшості випадків вони не впливають на якість життя. Якщо ж пухлини розростуться до великих розмірів, то вони можуть здавлювати панкреатичні протоки, кровоносні судини і нерви. В результаті можуть розвинутися різноманітні неприємні симптоми.
Переродження тканин підшлункової залози є незворотнім. У міру розвитку захворювання у пацієнта перестає вироблятися необхідну кількість травних ферментів. Однак за допомогою правильного, а головне, своєчасного лікування ці процеси можна локалізувати і не допустити деградації ще непошкоджених клітин.
Коли необхідне лікування?
Виявити це захворювання на ранній стадії вдається вкрай рідко, оскільки серйозних симптомів тривалий час не спостерігається. Ознаки фіброліпоматоза проявляються як екзокринна і ендокринна або тільки екзокринна недостатність. Зазвичай це відбувається лише після того, як орган вже вражений на третину.
Виявлення змін в підшлунковій залозі до моменту загострення захворювання зазвичай фіксуються при плановому обстеженні або випадково під час проведення УЗД.
Однак є ряд симптомів, котрі можуть вказувати на фіброліпоматоз:
- періодична нудота, блювота, що не приносить полегшення;
- втрата апетиту, ваги;
- тяжкість в шлунку після прийому їжі;
- відрижка і гикавка;
- метеоризм;
- сухість слизової оболонки ротової порожнини, постійна спрага;
- розлад травлення;
- невелике підвищення температури;
- після їжі виникає біль в епігастральній ділянці, що іррадіює в поперекову область або в зону підребер’я.
Ця патологія зустрічається досить рідко і в основному у літніх людей. Точний етіопатогенез невідомий, проте існує кілька факторів. До групи підвищеного ризику розвитку фіброліпоматоза підшлункової залози входять люди, які володіють будь-якими захворюваннями, перерахованими вище, і мають шкідливі звички або зайву вагу.
Як розпізнати хворобу, щоб знати що лікувати
Гастроентеролог може запідозрити фіброліпоматоз вже на прийомі після опитування та огляду пацієнта. На наступному етапі використовуються лабораторно-інструментальні методи діагностики. До лабораторних методів відносяться:
- визначення альфа-амілази крові і діастази сечі;
- загальний аналіз сечі, включаючи визначення глюкози і кетонових тіл;
- копрограмма;
- загальний аналіз крові.
Інструментальні методи – це ультразвукове дослідження (УЗД), біопсія, комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Ультразвукове дослідження – важливий метод діагностики. При УЗД визначається зміна ехогенності залози і її розмірів, неоднорідність структури. Однак роль даного методу в діагностиці переродження тканин в жирову тканину дуже обмежена. Це пояснюється тим, що, по-перше, кишкові гази викликають затінення підшлункової залози. По-друге, жирова інфільтрація призводить до підвищеної ехогенності тканин досліджуваного органу, що ускладнює її диференціацію від нормального забрюшинного жиру. Більш інформативна ендоскопічна ультрасонографія.
Для підтвердження діагнозу може проводитися КТ підшлункової залози – більш дорогий, але і більш чутливий метод. КТ особливо корисна для виявлення етіологічних чинників, наприклад, обструкції підшлункової залози пухлиною або камінням. При необхідності для більш точної візуалізації призначається КТ панкреас з контрастуванням. Однак жирове зміна тканин не може бути діагностовано з упевненістю тільки за допомогою КТ. Якщо даний метод діагностики не дає необхідної інформації, то виконується біопсія, яка дозволяє отримати достовірні дані про зміни органу.
лікування фіброліпоматоза
Лікувати фіброліпоматоз досить важко. При ранньому виявленні захворювання загальмувати його розвиток можливий лише за рахунок корекції харчування і способу життя. Для цього необхідно скоротити кількість жирів в раціоні, зменшити калорійність. Бажано перейти на дробове харчування і приймати їжу 6 разів на день. Необхідно відязикатися від алкоголю і особливо тютюну, оскільки куріння робить сильний негативний вплив на функцію підшлункової залози. Крім того, рекомендується стежити за станом інших органів травної системи і проводити лікування наявних захворювань (панкреатиту, гепатиту, холецістітіта, жовчнокам’яної хвороби та ін.)
Лікування фіброліпоматоза може бути консервативним і хірургічним. Терапія включає прийом нестероїдних протизапальних препаратів (Ібупрофен, Диклофенак та ін.) І травного ферментного кошти (Мезим, Фестал і ін.), Яке компенсує недолік власних ферментів і сприяє поліпшенню процесу травлення. Для запобігання болю і спазмів у животі, кишкових розладів і дискомфорту призначається Мебеверин; для запобігання блювоти і нудоти – Метоклопрамід.
Якщо замісна ферментна терапія ефективна, у пацієнтів припиняється зниження маси тіла, знижуються диспепсичні явища.
Лікування здійснюється в комплексі. Крім лікарських препаратів, пацієнту призначається лікувальна дієта (наприклад, дієта Певзнера №5), спрямована на обмеження дратівливою, трудноперевариваемой їжі і продуктів, що ушкоджують підшлункову залозу. З раціону виключаються жирні, солоні, мариновані, копчені і гострі продукти. Обмежуються легкозасвоювані вуглеводи (торти, тістечка, варення, цукор). Крім того, не рекомендується пити молоко, какао, міцні каву і чай, газовані напої. Повністю виключений алкоголь.
Основою раціону повинні бути фрукти і овочі (яблука, кавуни, абрикоси, слива, черешня, картопля, кабачок, морква, буряк, цвітна капуста, гарбуз). Фрукти повинні бути повністю стиглі, очищені від грубої шкірки і насіння. Можна їсти крупи, зелень, минулий легку термічну обробку, кисломолочні продукти, яйця, а також нежирне м’ясо (заячина, курятина, індичатина, телятина) і рибу (сімейства тріскових, коропових, окуневих, щукові). М’ясо ретельно очищають від жиру і сухожиль. З напоїв можна пити негазовану мінеральну воду, компоти і киселі, відвари сухофруктів, шипшини, слабкий чай, цикорій, розбавлені фруктові, ягідні та овочеві соки.
Для хворих із зайвою масою тіла рекомендовано харчування зі зниженим вмістом жирів і добової калорійності.
Пацієнтам з фіброліпоматозом необхідно також скорегувати свій спосіб життя: відязикатися від шкідливих звичок, займатися фізичною культурою для зниження надмірної маси тіла.
У важких випадках показано оперативне втручання з подальшою реабілітацією. При операції хірург буде проводити видалення розрослися сполучної і жирової тканин. Оперативне втручання зазвичай призначається при високому ступені тяжкості патології, коли уражено понад 60% органу, при вираженому больовому синдромі, неефективності консервативної терапії, стрімкому зниженні ваги.
Прогноз перебігу захворювання залежить від обсягу збереженої функціонуючої тканини, а також від того, чи дотримується пацієнт рекомендоване лікування. При повному дотриманні рекомендацій лікаря хвороба може текти тривалий час без суттєвого прогресу. Однак зворотна заміна жирової та сполучної тканин на повноцінно функціонують паренхімні клітини неможлива.
Пацієнти, у яких був діагностований фіброліпоматоз, двічі на рік повинні проходити профілактичне обстеження, щоб оцінити прогрес захворювання. При необхідності має бути проведено лікування.
Якщо лікування відсутній або неефективно, то обсяг перероджень тканини збільшується. В результаті функціонування органу погіршується, що призводить до серйозних порушень травлення і діабету.