Селезінка в організмі людини виконує важливу імунну і кровотворну функцію. Цей орган бере участь в утворенні лейкоцитів і еритроцитів, а також дуже важливого захисного компонента – імуноглобуліну.

Поразки селезінки зустрічаються не так часто, але деякі з них вимагають тривалого консервативного або хірургічного лікування. Одне з таких захворювань селезінки – гемангіома, що представляє собою доброякісну судинну пухлину.

Етіологія захворювання

Гемангіоми відносять до найбільш часто зустрічається первинним пухлин селезінки. З’являються в дитячому віці, гемангіоми часто зникають до 12 років. У дітей симптоматика гемангіом практично не виявляються, оскільки гемангіоми не досягають великих розмірів. Діагноз може бути поставлений при обстеженні з приводу іншого захворювання. Інша працювати з гемангіомою селезінки, яка зазвичай виникає у хворих у віці 35-55 років.

Незважаючи на те, що причини гемангіоми селезінки до кінця не ясні, вчені схильні пояснювати появу захворювання вродженими аномаліями розвитку формуються судин і тканин ембріона. Однак, не виключено і вплив травм.

Симптоми гемангіоми селезінки

Особливістю гемангіоми селезінки є те, що при нормальному розвитку пухлини вона не викликає будь-яких специфічних відчуттів. У зв’язку з цим її виявлення в більшості випадків відбувається випадково, при обстеженні внутрішніх органів на наявність інших захворювань.

Гемангіоми поділяються на:

• капілярну;
• кавернозную;
• змішану.

Капілярна гемангіома має на увазі значне збільшення в обсязі судинної тканини, яка схильна до інфільтраційних росту. Кавернозна пухлина складається з сполучених посудин і сполучної тканини, заповнених кров’ю.

Найбільш поширений симптом, який свідчить про наявність гемангіоми селезінки, це болі в лівому підребер’ї, іноді віддають в плече. Такі болі є наслідок збільшення селезінки, її тиску на сусідні органи. При цьому зростання пухлини загрожує розривом її тканин і сильним внутрішнім кровотечею (інфаркт селезінки), що може призвести до загибелі людини.

діагностика

Запорукою своєчасного виявлення гемангіоми селезінки є періодичне комплексне обстеження, що включає такі компоненти, як ультразвукове дослідження, рентгенографію і ангіографію (рентгенологічне обстеження судин). Комплексне обстеження рекомендується через велику частоти діагностичних помилок при виявленні новоутворень, які іноді досягають 80%. Наприклад, ділянки пухлини, представлені сполучною тканиною, можуть практично повністю заміщати собою судинне утворення, створюючи ілюзію солідних пухлин, що є однією з діагностичних помилок.

На ультразвуковому дослідженні капілярну гемангіому невеликих розмірів зазвичай виявляють як типове ехогенності (щільне) однорідне утворення округлої форми з чіткими нерівними контурами. Кавернозні гемангіоми, зазвичай представляють собою освіти неоднорідної структури і ехогенності, краще виявляються за допомогою магнітно-резонансної або комп’ютерної томографії із застосуванням контрастної речовини, яке вводиться в судини.

Ангіографія – метод контрастного рентгенологічного дослідження кровоносних судин дає можливість отримати високоточну пошарове зображення органу. При цьому спочатку хворий піддається безконтрастна скануванню черевної порожнини, а потім – дослідження за допомогою введення в судини контрастної речовини з різними часовими затримками сканування. Завдяки ангіографії і чіткого розмежування тканинних зон вдається з високою точністю визначати характер пухлини. Останнє важливо, оскільки гемангіома може бути і вторинним явищем при злоякісному ураженні селезінки, яким є лімфома.

лікування

Сама по собі гемангіома селезінки не представляє небезпеки для людини. Тому ключова роль у попередженні негативних наслідків захворювання зводиться до його діагностики та подальше спостереження за розвитком пухлини. Оскільки гемангіоми перероджуються в злоякісні новоутворення, то досить тривалий час гемангіоми можна не оперувати. При швидкому зростанні гемангіоми селезінки потрібне лікування патології. Позбутися від гемангіом можна за допомогою променевої терапії та хірургічного втручання.

Але оскільки видалення пухлини неможливо без видалення органу, лікарі вдаються до оперативного втручання в останню чергу, наприклад, при діагностуванні онкологічних процесів селезінки. Також спленектомія застосовується у виняткових випадках розростання гемангіоми, яке призводить до інфаркту селезінки.

Проте, навіть в разі видалення органу, можлива аутотрансплантация – пересадка його частини назад в великий сальник. Потрібно розуміти, що пересаджена таким чином селезінкова тканина лише частково відшкодує втрату органу, взявши на себе до більш половини його функцій. Пересаджена тканина може і не прижитися і в такому випадку відбудеться її поступове її розсмоктування.

Видалення пухлини через невеликі отвори в черевній порожнині (лапароскопія) замість традиційних великих розрізів є найбільш ефективним. Під час операції доступ до селезінці здійснюється через ліве підребер’я. Орган виділяється зі свого ложа, відмежовуючись від діафрагми. Селезінкові вени і артерії перев’язуються, а орган видаляється.

При менш травматичною лапароскопії хворий виписується вже на третю добу після операції, не потребує дотриманні особливої дієти і може повернутися до трудової діяльності через три тижні після операції, тоді як при традиційній відкритій операції (лапаротомія) пацієнт виписується не раніше, ніж через тиждень і змушений притримуватися дієти.