Стан, викликане стабільним підвищенням внутрішньочерепного тиску, що охоплює всі ділянки мозку, називається гіпертензивний синдром. Гіпертензія головного мозку у чоловіків зустрічається частіше, ніж у жінок. У педіатрії такий діагноз — поширене явище серед дітей обох статей молодшої вікової групи, які перенесли перинатальну енцефалопатію. Клінічні прояви гіпертензивного синдрому свідчать про наявність ряду серйозних хвороб в стадії прогресу.

Етіологія

Важливо розрізняти гіпертонічний і гіпертензивний синдроми. Гіпертонічний синдром — розвиток вторинної артеріальної гіпертонії на тлі прогресуючого системного захворювання.

Етіологія гіпертензивного синдрому достовірно не вивчена. Порушені секреція, всмоктування і циркуляція ліквору (спинномозкової рідини), збільшення мозку в обсязі, застій венозної крові в порожнині черепа — фактори, що провокують підвищення тиску всередині черепної коробки. В залежності від віку хворого причини синдрому діляться на вроджені і набуті.

Причини развитияВрожденные (у новонароджених)Придбані (у дітей і дорослих)перенесені під час вагітності хвороби вірусного і інфекційного характеру;новоутворення мозку;кисневе голодування плоду;наслідки інсульту;затримка розвитку плода;травми голови;зневоднення плоду внаслідок підтікання навколоплідних вод;збої в обміні речовин;родові та внутрішньоутробні травми голови;внутрішньочерепні кісти;наявність хронічних захворювань у матері;ураження мозку гельмінтами;аномалії перинатального періоду;вірусні та бактеріальні інфекції кори і оболонок мозку;передчасні та запізнілі пологи.остеохондроз шийного відділу хребта.

Симптоматика гіпертензивного синдрому

Одним з основних симптомів внутрішньочерепного тиску є головні болі.

Внутрішньочерепний тиск провокують багато захворювань, однак характерні неврологічні особливості дозволяють виділити розглянутий недуга із загальної клінічної картини захворювання. Основні симптоми захворювання:

• головні болі;
• напади нудоти і блювоти;
• запаморочення;
• відчуття слабкості;
• помутніння свідомості;
• порушення мовної і зорової функцій.

Головний біль викликає роздратування гілок V, X, IX пар черепно-мозкових нервів, рецепторів м’якої оболонки, синусів твердої мозкової оболонки. Напади болю розпираючого характеру трапляються частіше в ранкові години, посилюються після фізичної активності, нахилів голови вниз і перебування на сонці. Початкова стадія захворювання супроводжується больовими нападами кілька разів в день, згодом біль супроводжує потерпілого постійно з’являються симптоми вегетосудинної дистонії.

Підвищений внутрішньочерепний тиск дратує вестибулярний аналізатор і блювотний центр. Блювота, не пов’язана з прийомом їжі, виникає несподівано і супроводжує больові напади. Може виникати натщесерце, при зміні пози тіла. Супутніми факторами є запаморочення і загальне відчуття слабкості. Розлад мислення, порушення мовної і зорової функцій поглиблюються з перебігом захворювання.

Особливості перебігу у дітей

Підвищення внутрішньочерепного тиску у дітей може призвести до незворотних наслідків.

Хвороба у дітей протікає по-різному, в залежності від віку дитини. У немовлят підвищення внутрішньочерепного тиску пов’язане з гідроцефалією, внаслідок якої збільшені спинномозкові канали провокують тиск ліквору на мозок. Гідроцефалія — активно прогресуюче захворювання, відсутності кваліфікованої медичної допомоги призводить до незворотних процесів в організмі дитини. Підвищення внутрішньочерепного тиску викликають порушення вироблення і всмоктування спинномозкової рідини в підпавутинний простір мозкових каналів, поява перешкод для її циркуляції.

Новонароджені діти не можуть розповісти про турбують їх болях, тому батьки повинні звернути увагу на незвичну поведінку дитини:

• безпричинний плач;
• напади блювоти частіше 1-го разу на день;
• неспокійний короткий сон;
• гіпертонус м’язів;
• набухання тім’ячка і відсутність у них пульсації.

Особливо тривожні ознаки, що свідчать про наявність серйозних відхилень:

• деформація голови;
• відставання в психічному і фізичному розвитку дитини.

Віковому періоду від 1-го до 2-х років характерно гострий перебіг гіпертензивного синдрому, що супроводжується тривалим блюванням, судомами і непритомністю. У старшому віці підвищення внутрішньочерепного тиску можуть спровокувати новоутворення головного мозку, крововиливи, звуження лікворних проток, нейроинфекционные захворювання. Дитину турбує сильний головний біль, порушуються рухові функції, з’являються позиви до блювання, можливий розвиток ендокринних захворювань.

Діагностика

Апаратні дослідження допоможуть встановити точний діагноз.

Діагностувати захворювання складно. При вродженому характер хвороби перевіряють, як у дитини працюють основні рефлекси. Вимір голови допомагає виявити відхилення у розвитку. Дорослі і діти старшого віку проходять комплексну апаратну діагностику, що включає ультразвукове дослідження і комп’ютерну та магниторезонансную томографію головного мозку, нейросонографію, паркан пункції спинномозкової рідини, перевірку стану судин очного дна.

Найважливішою ознакою гіпертензивного синдрому є деструктивне зміна очного дна у вигляді застійних явищ і порушення функцій зорового нерва.

Для вимірювання внутрішньочерепного тиску пацієнт розташовується горизонтально на допоміжної поверхні, потім манометр занурюють у спинномозкову рідину. Процедуру проводять тільки в клінічних умовах. Тиск ліквору на рівні 700-800 мм ртутного стовпа свідчить про наявність внутрішньочерепної гіпертензії. Величина нестабільна, для підтвердження діагнозу проводяться повторні вимірювання.

Види лікування

На тлі багатьох захворювань існує йязикурність розвитку гіпертензивного синдрому, тому лікування складається з сукупності заходів, спрямованих на зняття симптомів з подальшим лікуванням основного захворювання. Проблему підвищеного внутрішньочерепного тиску вирішують неврологи і нейрохірурги в умовах стаціонару. Існують кілька методів лікування захворювання в залежності від перебігу та причини: хірургічний, консервативний, допоміжний.

З допомогою оперативного втручання усувають причину захворювання: відновлюють природний відтік ліквору, видаляють пухлину, розсмоктують гематому. Консервативний метод полягає в застосуванні лікарських засобів, що підвищують осмотичний тиск плазми крові та збільшують виведення рідини з тканин організму в кров. Серед таких медикаментів широко відомі «Маніт» і «Сечовина». Такий же ефект виробляють сечогінні препарати у формі пігулок і уколів — «Фуросемід», «Етакринова кислота», «Лазикс». Допоміжний метод включає фізіотерапевтичні процедури, дотримання дієти і спеціального питного режиму, виключення стресових ситуацій.

У чому небезпека захворювання?

Раптове швидко прогресуюче підвищення внутрішньочерепного тиску в стадії декомпенсації може призвести до набряку мозку з наступною втратою свідомості, переходом пацієнта у коматозний стан і летальним результатом. Часто повторювані напади захворювання і несвоєчасно надана допомога призводять до незворотних наслідків — дисфункції органів почуттів, психічних розладів, деменції.