Гепатит В – це інфекційне захворювання печінки, викликане ДНК-вірус, який відноситься до сімейства гепаднавирусов. Збудник захворювання проявляє високу стійкість до умов навколишнього середовища, чим і пояснюється поширеність гепатиту В, який передається наступним чином:
- Переливання крові від донора реципієнту.
- Внутрішньовенне введення наркотичних препаратів.
- Статеві контакти з інфікованою людиною.
- Використання зараженого медичного, перукарського і косметологічного інструментарію.
- Використання чужих предметів гігієни, на яких може залишатися інфікована кров (слина).
Навіть якщо в організм людини проник вірус гепатиту В, йязикурність виникнення захворювання залежить від отриманої дози вірусу і стану імунітету. Може розвинутися не хвороба, а носійство вірусу.
Як розвивається захворювання?
Інкубаційний період гепатиту В коливається від 50 до 180 днів, після чого з’являються симптоми захворювання: підвищення температури тіла, лихоманка, нудота і блювота, біль в області печінки. У крові хворого присутні маркери вірусу гепатиту В, підвищений білірубін і печінкові проби.
У 90% випадків гостра форма захворювання закінчується одужанням. Через 2 тижні після закінчення жовтяниці маркерів гепатиту В в крові обстежуваного немає. Якщо ж в організмі не виник адекватну імунну відповідь на збудника, інфікування буде протікати без будь-яких симптомів, а захворювання перейде в хронічну стадію.
Чим загрожує хронічний гепатит В і чи можна його вилікувати?
Хронічний гепатит В – це захворювання, яке загрожує ризиком розвитку цирозу і раку печінки. Ускладнює перебіг хвороби приєднання інших видів гепатиту, зловживання алкоголем і ослаблена імунна система.
Багато людей задаються питанням про те, чи можна повністю вилікувати хронічний гепатит В? Насправді вірогідність лікування хронічної форми захворювання не перевищує 10%, причому повністю вилікувати недугу можна лише за рахунок комплексної терапії. Сьогодні в світі немає ліків, яке дозволило б вилікувати гепатит В в хронічній формі.
Принципи лікування:
- Забезпечення ремісії захворювання.
- Захист печінки від негативного впливу вірусів.
Зменшити активність розмноження вірусу гепатиту В можна за рахунок застосування сучасних противірусних засобів. Нині для лікування вірусного ураження печінки можна успішно застосовувати препарати групи альфа-інтерферонів та нуклеозиди: Ламівудин, Адефовір. Комплексне застосування препаратів дозволяє зупинити прогресування захворювання і попередити скупчення збудника в гепатоцитах. Схема лікування і дозування препаратів підбираються індивідуально.
Прийом препаратів-нуклеозидів може розтягнутися більш ніж на 1 рік. Більшість людей нормально переносять ці препарати. Рідше може розвиватися нудота, блювота, порушення стільця і занепад сил.
При призначенні лікування інтерфероном лікар повинен врахувати такі чинники:
- Етіологія ураження печінки у конкретного пацієнта.
- Присутність або відсутність реплікації вірусу.
- Наявність інших видів гепатиту.
Якщо немає активної фази розмноження вірусу, а підвищення рівня трансаміназ перевищує норму не більше, ніж в 1,5 рази, інтерферон можна не призначати. Що стосується побічних ефектів від прийому цього препарату, то вони спостерігаються практично у кожного пацієнта. У перші кілька днів після введення препарату людина відзначає у себе симптоми, характерні для грипу: занепад сил, ломоту в суглобах, високу температуру тіла.
Протягом декількох місяців від початку терапії занепад сил і апатія можуть зберігатися. В процесі лікування інтерфероном слід не менше 1 разу на місяць контролювати показники аналізу крові, так як під час прийому препарату може знижуватися рівень лейкоцитів і тромбоцитів. При необхідності дозування препарату можна зменшити до нормалізації показників крові, однак розрахунок нової дози здійснюється виключно лікарем.
Про ефективність противірусної терапії можна судити за результатами аналізів крові на печінкові трансамінази і наявність деяких маркерів гепатиту В.
Вилікувати вірусне ураження печінки можна лише в тому випадку, якщо пацієнт буде приймати не тільки противірусні препарати, а й ліки для підтримки функцій печінки, зокрема гепатопротектори. Зміцнити мембранигепатоцитів можна за рахунок прийому препаратів, що містять есенціальні фосфоліпіди – Есслівер, Ессенціале Форте. Також можуть призначатися гепатопротектори, до складу яких входять рослинні компоненти. Це Гепабене, Карсил, Гепатофальк Планта і інші. Для стимуляції імунітету може прописуватися Задаксін.
Якщо людина бажає вилікувати гепатит В, він повинен дотримуватися дієти №5. Це щадний режим харчування, що припускає обмеження тваринних жирів та іншої важкої для печінки їжі (алкоголю, консервів, прянощів, солодощів, смажених страв, грибів, кави, трансжирів і т. Д.).
Кожна людина, що страждає гепатитом В в хронічній формі, повинен пам’ятати про те, що в сучасній медицині поки немає препаратів для швидкого лікування від захворювання. Прийом «чудодійних» ліків з недоведеною ефективністю в кращому випадку не принесе ніякої користі організму, а в гіршому – лише посилить перебіг захворювання.
Якщо хронічний гепатит В привів до розвитку цирозу печінки, то тактика лікування буде змінена. Повністю вилікувати цироз печінки неможливо, однак за рахунок підтримуючої терапії можна поліпшити якість життя пацієнта і її прогноз. При цирозі печінки також слід дотримуватися дієти №5. Противірусна терапія скасовується або обмежується, а пацієнтові призначаються препарати для усунення диспепсичних симптомів. Це ферментні препарати, що не містять жовчних кислот: Мезим Форте і Креон. Для виведення токсинів з кишечника призначаються сорбенти і промивання кишечника.
Пацієнту з цирозом необхідні гепатопротектори. Якщо цироз ускладнився геморагічним синдромом, недостатністю печінки і асцитом, необхідне застосування трансфузійної терапії. При активному розмноженні вірусу гепатиту В можуть застосовуватися глюкокортикоїди.
У народній медицині є чимало рецептів, які допомагають підтримати функції печінки і імунітет при гепатиті В, проте їх застосування слід узгодити з лікарем. Нині найбільш ефективним захистом від гепатиту В є вакцинація.
