Жовчнокам’яна хвороба – це патологія, при якій в жовчному міхурі і його протоках з’являються конкременти (камені). Процес виникнення каменів досить тривалий, що супроводжується періодами загострень і ремісій. Жовчні камені мають в своєму складі холестерин, білірубін, солі, протеїни та інше. Чому ж утворюються конкременти?
Чому виникає патологія?
До основних причин виникнення каменів в жовчному міхурі відносять різні порушення обміну речовин:
- метаболічний синдром;
- ожиріння;
- хвороба Крона;
- порушення ліпідного обміну, що провокує підвищення рівня холестерину в жовчі;
- цукровий діабет.
Занадто різке схуднення і мізерне харчування також можуть спровокувати жовчнокам’яну хворобу.
Часто причиною того, що в органі утворюються камені, є його дискінезія; перегин або наявність передаються статевим шляхом (як результат невдалої операції) в жовчовивідних шляхах. Всі ці захворювання призводять до порушення відтоку жовчі з міхура. Застійна жовч має властивість тверднути і перетворюватися в камені. Холецистит, цироз печінки, жировий гепатоз і гепатит також можуть стати провокуючим фактором розвитку жовчнокам’яної хвороби.
Відповідаючи на питання про те, звідки беруться конкременти в жовчному міхурі, варто згадати знайомий багатьом метеоризм, при якому підвищується тиск в органах шлунково-кишкового тракту. При цьому стискаються жовчні протоки і сам міхур, що призводить до застою жовчі і утворення каменів.
Відзначено, що камені в жовчному міхурі нерідко утворюються у жінок, які приймають оральні контрацептиви та інші препарати, що містять естроген і прогестерон. Вагітність також відноситься до причин жовчнокам’яної хвороби, так як зростаюча матка може здавлювати органи шлунково-кишкового тракту, зокрема, жовчного міхура, що і провокує порушення його функцій.
Утворюються конкременти і при інфікуванні жовчного міхура та його проток. Відзначено, що спадковий фактор також може підвищити ризик розвитку жовчнокам’яної хвороби.
Механізм виникнення каменів
Під впливом несприятливих факторів (інфекцій, порушення метаболізму і т. Д.) Порушується склад жовчі, зокрема, змінюється співвідношення холестерину і білірубіну. Підвищення концентрації одного з цих компонентів провокує згущення жовчі. Це стає причиною випадання в осад кристалів холестерину. Тверді частинки постійно травмують стінки жовчного міхура, через що епітеліальні клітини органу починають виробляти велику кількість слизу, який склеює кристали між собою. Сукупність кристалічних частинок є ядром майбутнього каменю.
При попаданні з міхура в жовчні протоки конкременти викликають запалення їх стінок, які у відповідь на дію подразника продукують слиз, що обволікає новоутворення. Далі на камені нашаровуються солі, білки, жовчні пігменти та інші складові жовчі. Існують такі різновиди каменів в жовчному міхурі і протоках:
- Холестеринові: діаметр 1 конкременту може досягати 1,5 сантиметра. Такі камені характеризуються овальної (круглої) формою і локалізуються в жовчному міхурі.
- Холестеринознижуючих вапняно-пігментні: утворюються в значній кількості і мають межі.
- Кальцієві: найчастіше мають шипи.
- Пігментні: виявляються як в міхурі, так і в його протоках. Ці освіти тендітні, але в той же час жорсткі. Мають незначний розмір.
Виділяють 2 типу утворення каменів:
- Первинний: конкременти формуються в жовчних шляхах досить довго, при цьому людина не відчуває будь-яких проявів жовчнокам’яної хвороби.
- Вторинний: камені формуються не тільки в протоках, але і в самому міхурі. Причиною даного процесу є порушений відтік жовчі, що виник на тлі інфікування органу або холестазу.
Жовчнокам’яна хвороба може викликати такі наслідки:
- гострий холецистит;
- закупорку жовчних шляхів, яка провокує приєднання інфекції;
- розрив органу з подальшим розвитком перитоніту;
- проникнення великих конкрементів в кишечник, через що порушується його прохідність;
- розвиток ракової пухлини жовчного міхура.
Діагностика і лікування
Виявити розвиток жовчнокам’яної хвороби можна за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. При виконанні процедури можна визначити не тільки розташування конкрементів, але і їх розмір і структуру. Якщо виникають труднощі в постановці діагнозу, пацієнт направляється на ретроградну холангіопанкреатографія або пероральну холецистографія.
При лікуванні жовчнокам’яної хвороби застосовуються як консервативні, так і хірургічні методи. Якщо освіти мають холестеринову природу і при цьому не провокують порушення скоротливості жовчного міхура і звуження проток, показано медикаментозне лікування, спрямоване на розчинення конкрементів. Пацієнту призначають Урсосану і Хенофальк, які сприяють розчиненню каменів. Медикаментозне лікування може поєднуватися з ультразвукової екстракорпоральної літотрипсією, що складається з декількох сеансів. Метод заснований на дробленні каменів за допомогою потужної ультразвукової хвилі. Однак таке лікування протипоказано пацієнтам з порушенням згортання крові і запаленням органів шлунково-кишкового тракту.
Якщо жовчнокам’яна хвороба спровокувала калькульознийхолецистит, рішення приймається на користь операції з видалення жовчного міхура. У більшості випадків застосовується лапароскопічний спосіб видалення. На поверхні живота робляться невеликі надрізи, через які видаляється орган. При занадто великому розмірі каменів проводиться відкрита операція з видалення ураженого органу. Після операції якість життя пацієнтів зазвичай не змінюється.
