Для лікування еректильної дисфункції з урахуванням середнього віку необхідно знати ознаки імпотенції у чоловіків в 50 років. Залежно від часу виникнення розрізняється імпотенція первинна і вторинна. Первинна характеризується спочатку повною відсутністю еректильної функції. При вторинної спостерігається ослаблення або повне згасання ерекції при тому, що спочатку вона була. Одним з видів вторинної імпотенції є вікова (фізіологічна) імпотенція.

Імпотенція після 50 років має як загальноклінічні прояви для даного захворювання, так і специфічні ознаки, які накладає вік пацієнтів.

Загальна симптоматика імпотенції

В цілому симптоми імпотенції можна розділити на 2 основні групи:

• органічні;
• психогенні.

У кожної групи є особливі прояви.

Близько 80% випадків даної патології мають органічне походження. Органічна імпотенція розвивається не стрімко і одномоментно, а поступово. Це тривалий і системний розлад. При органічної імпотенції спонтанні нічні ерекції відсутні, лібідо не знижуючи, еякуляція нормальна.

Депресія здатна викликати психогенную імпотенцію

Психогенная імпотенція з’являється раптово і часто одномоментно. Основним фактором її виникнення є розлади нервової і психічної природи: неврози, депресія, невротичні стани, проблеми при взаєминах партнерів. Такий вид недуги викликає і прийом ряду медичних препаратів (естрогени, протиракові препарати, антидепресанти, транквілізатори). На відміну від органічної імпотенції спонтанні і нічні ерекції тут присутні. Психогенне захворювання носить змінний характер – при відсутності пригнічувала фактора потенція може відновлюватися.

Ознаки початку і розвитку імпотенції

Наведені нижче симптоми є показанням для постановки діагнозу еректильної (ендотеліальної) дисфункції. Діагноз вважається правомочним при перебігу розладу не менше 3 місяців. Виявлення пацієнтом 1 або декількох симптомів повинно стати приводом для звернення за лікарською допомогою:

1. Зменшення здатності до ерекції аж до повної її відсутності. Навіть при великому бажанні і відсутності дратівливих факторів чоловік не може домогтися стану ерекції.
2. Відсутність повноцінної ерекції. При порушенні пеніс збільшується в розмірах, подальший процес розвитку ерекції призупиняється. Для статевого акту ступінь порушення недостатня, втрачається звична пружність статевого члена.
3. Недостатня тривалість ерекції за часом. Час збудження надто короткий для нормального завершення статевого акту. Ерекція згасає в процесі, еякуляція так і не досягається.
4. Передчасна еякуляція навіть у чоловіків зі значним сексуальним досвідом. Даний ознака може ще виникати при тривалому утриманні, в такому випадку він відноситься до тимчасової імпотенції. Якщо еякуляція відбувається до початку статевого акту, то це вказує на венозний порушення.
5. Миязикульна ерекція ночами або вранці не спостерігається.
6. Відсутність або значне зменшення статевого потягу.
7. Нездатність здійснення фрикційних рухів.

Виявлення 1 або декількох симптомів повинно стати приводом для відвідин лікаря Лікарська обстеження передбачає діагностування по одній з психометричних шкал. Рекомендований метод – міжнародний індекс еректильної функції, що дозволяє кількісно оцінити стан ерекції і визначити ступінь тяжкості її порушень.

Специфічні ознаки вікового впливу на потенцію

Близько 50% чоловіків у віці 50 років і старше стикалися з розладами ерекції. Зменшення показників захворюваності спостерігається у більш молодих, а збільшення, відповідно, у осіб похилого віку. Прояв вікових змін носить глибоко індивідуальний характер. У деяких чоловіків вони проявляються в 30-40 років, а організм інших успішно бореться з ними і до 60 років. Піввіковий вік є певною межею: до нього в нормі не повинно бути порушень потенції (або вони незначні). У пацієнтів відзначається цілий ряд природних змін, які несуть додаткові ризики для статевого здоров’я чоловіка, при яких імпотенція після 50 років може виникати частіше, ніж в більш молодому віці:

1. Зменшення статевого потягу через зниження рівня тестостерону. Тестостерон є ключовим компонентом, що визначає ступінь статевого потягу. Він також впливає на імунну систему, метаболізм вуглеводів і жирів, кровотворення, мінеральну щільність кісткової тканини. Пікових значень кількість тестостерону досягає до пізнього підліткового періоду і поступово знижується після 30 років приблизно на 1% на рік. До 60-65 років (але цей термін залежить від кожного конкретного випадку) настає значне порушення еректильної функції. Такий вік робить імпотенцію все більш поширеною патологією.
2. Природне зниження тестостерону провокує також збільшення терміну досягнення повноцінної ерекції і зниження її якості.
3. Вплив на потенцію надає атеросклероз, який зачіпає не тільки судини мозку і серця, але і статевого члена. В результаті це призводить до судинної статевої дисфункції.
4. Після п’ятдесяти років спостерігається придушення діяльності надниркових залоз (адренопауза). Знижується рівень гормону дегідроепіандростерона (ДГЕА) при збереженні секреції кортикотропіну. До наслідків нестачі ДГЕА можна віднести зниження лібідо, погіршення настрою, ослаблення потенції. Зменшується м’язова маса і сила.

тимчасова імпотенція

При розгляді ознак імпотенції необхідно відзначити випадки тимчасового властивості. До них відноситься передчасна еякуляція при відсутності регулярного статевого життя. Така проблема стає причиною неможливості довести статевий акт до запланованого завершення. Для усунення досить, як правило, нормалізувати статеве життя.

Для усунення тимчасової імпотенції досить нормалізувати статеве життя! Вікове зниження потенції – це природне і поступове згасання статевої функції з роками, коли репродуктивний вік підходить до кінця. Важливо, щоб цей процес проходив поступово. Різка втрата потенції буде говорити про можливі патологіях.

Зниження потенції буває при надмірній статевої активності. Постійне роздратування рецепторів головного мозку, венозних синусів статевого члена і замикальних апарату призводить до падіння їх чутливості (резистентності).

Перебіг такого стану за часом по-різному. Воно залежить від індивідуальних особливостей організму і обсягу минулих навантажень. Чим вони були триваліші, тим довше триватиме тимчасова дисфункція. Після припинення навантажень потенція поступово відновлюється.

Тимчасові випадки не є ознаками імпотенції і вимагають тільки коригувальних заходів.

Лікування імпотенції у чоловіків після 50 років залежить від правильного і своєчасного знаходження причини захворювання. На питання, як боротися з імпотенцією, відповідь має дати лікар. Самолікування тут неприйнятно і часто небезпечно. При призначенні терапії лікарем враховуються не тільки характерні симптоми: психогенні і органічні, – але і загальний стан пацієнта. Найчастіше порушення еректильної функції є супутніми захворюваннями при:

• діабеті (ризик розвитку 55%);
• ішемічної хвороби серця (ризик розвитку 39%);
• захворюваннях серця і курінні (ризик розвитку 56%);
• депресії (ризик розвитку 90%);

Значний негативний вплив на стан чоловічого здоров’я надають шкідливі звички: куріння, вживання алкоголю, низькі фізичні навантаження. Лікарські препарати, які надають вплив на центральну нервову систему (нейролептики, антихолінергічні та антигіпертензивні ліки) також можуть спровокувати імпотенцію.

Вік 50 років – період, коли у багатьох чоловіків починають відбуватися природні зміни організму, що разом з існуючими хронічними захворюваннями може створювати сприятливі передуязика для розвитку еректильної дисфункції. Боротьба з даним захворюванням повинна мати комплексний підхід і вимагає як лікарського лікування, так і дотримання пацієнтом здорового способу життя.