Індуративний панкреатит є хронічне захворювання підшлункової залози, в основі якого лежить часткове обезиствленіе, фіброз і порушення прохідності проток залози. Запальний характер патологічного процесу набуває хронічної форми через часті загострень гострого панкреатиту.

Характерними морфологічними особливостями захворювання є: атрофія активно функціонують залізистих клітин, розростання невластивою цього органу сполучної тканини і, як наслідок, зниження функціональної активності залози.

Виділяють 3 ступеня тяжкості перебігу захворювання:

1. Легка – епізоди загострення спостерігаються не частіше 2 разів за рік. Маса тіла хворого не знижується, больовий синдром купірується медикаментами;
2. Середня – епізоди загострення близько 4 раз протягом року. Больовий синдром більш тривалий і виражений. Має місце порушення як зовнішньої, так і внутрішньої секреторною функції ураженого органу;
3. Важка – тривалий епізод рецидиву затягується. Функція залози порушена в значній мірі.

Етіологічні і сприятливі фактори

У розвитку такої патології травної системи, як панкреатит особливе значення мають наступні причини:

• Часто виникають епізоди гострого панкреатиту;
• Поширення інфекційних агентів з гастродуоденальної зони, а також жовчовивідних шляхів, як при гострому панкреатиті, так і при інших інфекційних і запальних захворюваннях.

Крім чітко визначених етіологічних факторів, у виникненні даного захворювання відіграють роль і такі провокуючі (сприятливі) фактори, як:

• ЖКХ (жовчнокам’яна хвороба) – особливо наявність конкрементів в загальній жовчній протоці, а також протоці підшлункової залози;
• Цироз печінки будь-якої етіології;
• Процес пенетрации або прориву виразки, локалізованої в шлунку або дванадцятипалої кишці, в підшлункову залозу;
• Часто виникають стресові ситуації;
• Атеросклеротичнеураження судин;
• Цукровий діабет інсулінозалежний тип, при якому відзначається ураження ендокринних ділянок підшлункової залози, відповідальних за вироблення інсуліну;
• Зловживанням алкогольними напоями;
• Неправильне і незбалансоване харчування: часте переїдання, зловживання жирної, смаженої, копченої їжею.

Клінічна картина захворювання

Дана форма панкреатиту на початкових етапах свого розвитку не має специфічних симптомів, що дозволяють поставити правильний діагноз тільки на підставі клінічної симптоматики. Спочатку патологічний процес проявляє себе досить приховано і турбує хворого вкрай рідко, що ускладнює його діагностику на ранньому етапі розвитку через пізнє звернення хворого до лікаря.

Індуративний панкреатит, як і багато інших форми цієї хвороби, має наступні ознаки:

1. Хворобливі відчуття в надчеревній ділянці (в зоні епігастрію), а також справа і зліва від неї (в правому і лівому підребер’ї). Болі носять тупий, розпираючий, ниючий характер. Інтенсивність їх може наростати в часі і купувати високу ступінь. Біль при даному захворюванні має особливість: иррадиацию в спину на тому ж рівні, на якому зазначається в животі (оперізуючий характер болю). Спочатку болі можуть купироваться прийомом лікарських препаратів, на більш пізніх стадіях не боляче не допомагає ні пероральний прийом лікарських засобів, ні внутрішньовенне їх введення;
2. Відчуття тяжкості в животі;
3. Напади нудоти з наступною блювотою або без такої;
4. Порушення стільця – діарея або запор;
5. Зниження апетиту, часом аж до повного його відсутності;
6. Підвищення загальної температури тіла (частіше субфебрильна);
7. Зниження ваги;
8. Загальна слабкість і незрозуміле нездужання;
9. У разі здавлення загальної жовчної протоки збільшеною головкою залози відзначається жовтяниця. Ступінь желтушности шкірних покривів і видимих слизових оболонок визначається ступенем закупорки проток.

діагностика

Для постановки діагнозу недостатньо огляду кваліфікованого фахівця. З метою постановки найбільш точного діагнозу лікар призначає пацієнтові такі лабораторно-інструментальні методи обстеження, як:

• Загальний аналіз крові, в якому відзначається підвищення лейкоцитів і ШОЕ – показники, що відповідають за наявність запального процесу в організмі;
• Біохімічний аналіз крові – звертає увагу на себе підвищений рівень амілази, білірубіну, глюкози;
• Загальний аналіз сечі – також відзначається збільшення нормального показника амілази;
• Копрограма – оцінюється ступінь перетравлення харчових залишків. Відзначається стеаторея і креаторея – наявність в калі неперетравлених жирових і білкових частинок;
• УЗД органів черевної порожнини, особливу увагу при якому приділяється безпосередньо підшлунковій залозі. Ультразвукове дослідження підшлункової залози дозволяє відзначити збільшення її розмірів, а також зміна в структурі паренхіми (має місце як фіброзний, так і склерозуючий компонент);
• Ендоскопічна ретроградна панкреатографія – проводиться оцінка діаметра головного жовчної протоки і ступінь його прохідності;
• ФГДС (фіброгастродуоденоскопія) – методика, що дозволяє оцінити зовнішню секреторну функцію органу;
• Рентгенографічне дослідження залози, при якому відзначається відкладення кальцинатів в органі;
• Холецістохолангіографія – оцінюється стан жовчного міхура та його проток;
• Комп’ютерна томографія – найчастіше використовується з метою виключення онкологічної патології.

лікування

Залежно від перебігу та занедбаності захворювання індуратівний панкреатит може піддаватися як консервативному, так і оперативного лікування. Консервативне лікування спрямоване на зменшення активності патологічного процесу і зниження вираженості клінічної симптоматики. Однак даний вид впливу на патологічний процес не може повністю усунути його. В основі консервативного лікування цієї хвороби лежить прийом наступних груп лікарських препаратів:

1. Спазмолітики (Но-шпа, Папаверин);
2. Ферменти (Креон, метіонін, Панкреатин, Фестал);
3. Антациди при підвищеній кислотності шлункового соку (Фосфалюгель, Альмагель);
4. Блокатори гістамінових Н-рецепторів (циметидин, Ранитидин, Фамотидин);
5. Вітамінотерапія – особливо увага приділяється вітамінам групи В.

Важливе значення має дотримання лікувального дієтичного раціону і відвідування спеціалізованих місць з санаторно-курортним лікуванням органів травної системи.

В якості додаткових методів консервативного лікування нерідко застосовуються і засоби народної медицини. Найбільш ефективними в лікуванні панкреатиту вважаються такі лікарські рослини, як: трехлистная фіалка, трава звіробою, кукурудзяні рильця, трава споришу і чистотілу, корінь кульбаби і плоди анісу.

Хірургічне лікування показано при порушенні відтоку жовчі по головному жовчному протоку, наявності пухлиноподібних утворень, активно розростаються кістах, вираженому некупирующемся фармацевтичними препаратами больовому синдромі, неефективності консервативної терапії. При порушенні прохідності головного жовчної протоки виконується поздовжнє панкреатостомія з накладенням анастомозів між протокою і петлею худої кишки, яка виключена з пасажу їжі.

наслідки

При відсутності належного лікування або ж при пізно діагностованому захворюванні можливий розвиток таких ускладнень индуративного панкреатиту:

• Поява і розростання кіст підшлункової залози;
• Поява доброякісних або злоякісних новоутворень органу;
• Ускладнення гнійного характеру: абсцеси залози, перитоніт, сепсис;
• Холестаз – порушення відтоку жовчі;
• Кишкова непрохідність;
• Тромбоз селезінкової вени та ін.

профілактика

В основі профілактичних заходів, спрямованих на запобігання розвитку запальних процесів підшлункової залози з подальшим обезиствленіем, фіброзом і склерозированием проток лежить правильне раціональне харчування, відмова від надмірного вживання алкоголю, своєчасна діагностика і лікування хронічних захворювань травної системи.