Жовчний міхур (ЖП) представляє з себе орган невеликих розмірів, розташований на нижній частині печінки. Він призначений для зберігання і концентрації жовчі, яка згодом надходить в тонкий кишечник і бере участь в процесі травлення. При неправильної роботи печінки і виробленні холестерину в ЖП в надлишку можуть почати розвиватися процеси застою.
Жовч, довгий час не виводять в кишечник, густіє і в ній утворюються тверді сростки – камені. У тому випадку, якщо освіти мають невеликий розмір, у людини може з часом розвинутися холецистит. Що стосується великих каменів, то вони можуть застрягти в жовчному протоці при виведенні жовчі. Видалити їх звідти можна тільки за допомогою хірургічного втручання.
Наявність каменів в жовчному міхурі, як правило, не вимагає оперативної хірургії. Перш ніж вдаватися до крайніх заходів, можна спершу спробувати усунути проблему медикаментозним шляхом. На сьогоднішній день існує чимало ліків, які можуть за короткий період розчиняти камені в жовчному міхурі. Перш ніж приступати до їх використання, необхідно встановити тип новоутворень. Розрізняють три типи каменів в ЖП:
- холестеринові;
- білірубінові (складаються з солей кальцію і білірубіну);
- змішані (об’єднують в собі властивості перших двох).
Розчиненню підлягають тільки холестеринові освіти. Два інших типи можуть бути видалені з органу тільки в ході операції. На щастя, статистика показує, що більш ніж в 90% випадків камені в ЖП цілком складаються з холестерину. Встановити це з точністю допоможуть такі засоби діагностики:
- рентгенівське дослідження ЖМ;
- зондування дванадцятипалої кишки.
Після постановки діагнозу пацієнту пропонується лікування з використанням жовчогінних препаратів і фізіотерапії. Остання полягає в застосуванні ударно-хвильової літотрипсії, за допомогою якої можна роздрібнити камені в жовчному міхурі на більш дрібні освіти. Згодом вони можуть бути виведені в кишечник разом з жовчю при тривалому прийомі спеціальних медикаментів.
різновиди препаратів
Засоби для розчинення каменів в жовчному міхурі представлені двома видами препаратів. Ми розглянемо кожен з них окремо.
1) Препарати на основі жовчних кислот. З їх допомогою можна відновити баланс між рівнями холестерину і жовчних кислот, що виробляються печінкою. Збільшення вмісту останніх у жовчному міхурі веде до розчинення конкрементів і їх переходу в в’язке і рідке стану. Існує два різновиди жовчогінних препаратів цієї групи. Перші містять у собі урсодезоксихолеву кислоту і представлені в аптеках під такими назвами:
- Урсофальк.
- Урсосан.
- Урсохол.
До другої групи належать жовчогінні препарати, що мають у своєму складі хенодезоксихолева кислоту. Їх назви представлені нижче:
- Хенофальк.
- Хеносан.
- Хенохол.
Незважаючи на те, що і ті й інші жовчогінні засоби мають в своїй основі схожі жовчні кислоти, ефект після їх прийому настає різний. Так, компоненти урсо-препаратів повністю розчиняються в жовчі і за рахунок підвищення кислотності сприяють розпаду каменів. Хено-препарати при цьому вступають в реакцію з холестерином, розм’якшуючи його структуру і переводячи речовину в рідкий стан. Як правило, обидва різновиди медикаментів призначаються одночасно, що підвищує шанси на успіх терапії. Їх прийом можливий тільки при дотриманні таких умов:
- діаметр каменів коливається в межах 5-15 міліметрів;
- камені відсутні в протоках ЖП;
- камені заповнюють собою не більше половини внутрішнього простору міхура;
- жовчний міхур не втратив своєї скорочувальної функції.
Пацієнт повинен бути готовий до того, що лікування із застосуванням жовчогінних засобів може зайняти не один рік. Жовчогінні препарати призначаються до прийому на термін від півроку до двох років. Якщо за цей період не дає бажаного результату, пацієнтові пропонуються інші методи лікування. Слід зазначити, що, як і у випадку з більшістю інших ліків, жовчогінні препарати, що містять жовчні кислоти, мають ряд протипоказань. Зокрема, їх не можна приймати одночасно з такими медикаментами:
- Гормональними засобами, що мають в своєму складі естроген.
- Холестираміном.
- Засобами для зниження рівня кислотності шлунка (фосфалюгель, альмагель і т. Д.).
Крім того, жовчогінні препарати на основі урсо-, хенодезоксихолевої кислот не рекомендуються до прийому в випадках:
- гострого запалення міхура та його проток;
- виразки шлунка;
- захворювань печінки;
- запалення дванадцятипалої кишки;
- вагітності та лактації.
2) Біодобавка Зіфлан. Її діючим компонентом є екстракт безсмертника. При тривалому прийомі він може впливати на рівень кислотності в ЖП. Завдяки біодобавці печінка починає виробляти збалансовану жовч з нормальним
Прийом препарату може призвести до виникнення побічного ефекту – гострої алергічної реакції. Тому перш ніж почати використовувати Зіфлан, слід проконсультуватися з алергологом.
супутня терапія
Лікування жовчнокам’яної хвороби не повинно обмежуватися одним тільки прийомом жовчогінних препаратів. Для прискорення процесу розчинення каменів в жовчному міхурі фахівці рекомендують застосування дієт. З раціону пацієнта, як правило, виключається смажена і жирна їжа, випічка, напівфабрикати, копченості та алкоголь всіх видів. Дієта має на увазі щоденне вживання фруктів, овочів, молочних продуктів невисокої жирності, а також м’яса і риби, приготованих без використання жиру.
Паралельно з жовчогінною терапією рекомендується почати лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту (якщо такі мають місце). Людина повинна частіше бувати на повітрі, намагатися вести активний спосіб життя і по можливості займатися фізичними вправами. Це допоможе підняти тонус організму і прискорити процес одужання. Доведено, що зі збільшенням фізичної активності пацієнта процес розчинення каменів у ЖМ прискорюється. Це може стати стимулом для тих, хто уникає хірургічного втручання і розраховує позбутися від хвороби за допомогою медикаментів.
