Ротавірусний гастроентерит – кишкова інфекція, яка призводить до розвитку діареї і ураження верхніх дихальних шляхів. Перебіг захворювання супроводжується підвищенням температури, почервонінням слизових оболонок гортані, нападами блювоти, болями в епігастральній ділянці і частим рідким стільцем. Діагноз ставиться на підставі результатів ПЛР-аналізу калу і серологічних досліджень крові. Лікування передбачає дотримання спеціальної дієти, прийом ферментів, сорбентів і противірусних засобів.
Ротавірусний гастроентерит – гострий патологічний процес інфекційного генезу, що супроводжується діареєю, нетривалої лихоманкою і катаральними проявами. Через характерною клінічної картини захворювання часто називають малою холерою. Вірусні інфекції – найбільш поширені причини порушення травлення у дітей раннього віку. Щорічно реєструється більше 100 млн випадків ротавірусного гастроентериту, 600 тис. Випадків закінчується летальним результатом. За поширеністю це захворювання поступається лише грипу та ГРВІ. Ротавірусний гастроентерит може виникати спалахами в сім’ях, трудових і дитячих колективах. Саме тому кишкові інфекції вірусного походження є актуальною проблемою сучасної медицини.
Причини розвитку захворювання
Збудником інфекції є вірус роду Rotavirus сімейства Reoviridae. Він має округлу форму і двошарову захисну оболонку, яка містить РНК. Існує кілька типів вірусу, з яких небезпечними для людей вважаються 1, 4, 8 і 9 види. Решта викликають кишкові інфекції у тварин. У зовнішньому середовищі збудник інфекції може проіснувати до 12 місяців. Він виявляється у водопровідній воді, ґрунті, продуктах харчування. Відрізняється відносною стійкістю до стандартних дезинфікуючим речовин.
Хворі ротавірусних гастроентеритів і носії вірусу вважаються небезпечними для оточуючих. Другі можуть бути джерелом інфекції протягом декількох місяців, перші є особливо заразними на ранніх стадіях захворювання. Передача вірусу може здійснюватися орально-фекальним, побутовим, повітряно-крапельним або харчовим шляхом. Інфекція проникає в організм разом з водопровідною водою, молоком, кисломолочними продуктами, овочами і фруктами.
Найбільш уразливими до вірусу є новонароджені діти, що знаходяться на штучному вигодовуванні. Більшість дітей стикається з ротавірусних гастроентеритів у віці до 5 років. Імунітет, що формується внаслідок перенесеної інфекції, є нестійким. Вірусний гастроентерит часто виникає в якості спалаху внутрішньолікарняної інфекції в пологових будинках і дитячих стаціонарах. Нерідко дитина заражається в школі чи дитячому садку.
Захворювання найчастіше виникає взимку і навесні. Після проникнення в кишечник вірус починає активно розмножуватися в ентероцитах, що призводить до руйнування епітелію ворсинок. Порушується вироблення дисахаридаз, дисахариди в незміненому стані скупчуються в кишечнику. Ферментна недостатність сприяє порушенню процесів травлення і всмоктування рідини в товстому кишечнику. У поєднанні з гіпермоторіке кишечника це призводить до розвитку діареї.
Клінічна картина захворювання
Інкубаційний період ротавирусного гастроентериту триває не більше 48 годин. Після закінчення цього терміну з’являються яскраво виражені симптоми захворювання. Патологічний процес починається гостро, розгорнута клінічна картина спостерігається на 12 годину хвороби. Розлад травлення – основна ознака ротавірусної інфекції. Виявляється воно у вигляді діареї, нудоти, блювоти, болю в епігастральній ділянці. Блювота спостерігається лише в першу добу захворювання, напади трапляються не більше 5 раз на добу. Стілець буває 10-15 разів в день, при легкому перебігу захворювання він має кашкоподібну структуру, при важкому – водянистий пінистий характер. Кал набуває жовтого або зеленуватого кольору і різкий неприємний запах. У важких випадках він стає каламутним і безбарвним. Діарея поєднується зі спазмами в епігастральній ділянці і посиленим газоутворенням.
Тривалий перебіг захворювання призводить до розвитку зневоднення, у дітей воно проявляється у вигляді різкої втрати ваги, запаморочення, загальної слабкості, зниження тургору шкіри. Температура при ротавірусної інфекції підвищується незначно і тримається протягом декількох днів. У більшості випадків разом з поразкою травної системи розвивається респіраторний синдром, що виявляється у вигляді почервоніння слизових оболонок гортані, нежиті, болю в горлі. Патологічні зміни в видільної системі носять короткочасний характер. У важких випадках виникає декомпенсований метаболічний ацидоз.
Захворювання триває не більше 10 днів. Гарячковий синдром найбільш яскраво проявляється в перші 3 дні, діарея спостерігається протягом 3-6 діб, блювота – протягом 24-48 годин. Найбільш важку форму гастроентерит приймає у людей з вираженим імунодефіцитом. Його тривалий перебіг може призводити до некрозу і крововиливів в слизових оболонках кишечника. Діагноз ставиться на підставі епідеміологічних даних, результатів лабораторних аналізів і наявних у пацієнта симптомів. На користь інфекційної природи захворювання свідчить виявлення подібних симптомів у людей, які контактували з хворим. Ротавірусний гастроентерит характеризується стрімким розвитком клінічної картини.
При діагностичної ректороманоскопии будь-яких патологічних змін в слизових оболонках не спостерігається. Може виявитися незначна набряклість і почервоніння слизових оболонок кишки. Лабораторний метод виявлення ротавірусної інфекції грунтується на виділенні антигену вірусу з калу методом ПЛР або РЛА. Багаторазове збільшення титру антитіл дозволяє переконатися в правильності встановленого діагнозу лише через 14 днів. При бактеріологічному аналізі калу будь-яких збудників кишкових інфекцій не виявляється. Це дозволяє відрізнити вірусний гастроентерит від сальмонельозу, ешеріхіоза та інших кишкових інфекцій. При діагностиці захворювання необхідно виключити паразитарні інвазії і захворювання, що викликаються найпростішими організмами.
Способи лікування захворювання
Легкі і середні форми захворювання можна лікувати в амбулаторних умовах під наглядом терапевта або інфекціоніста. Госпіталізація показана при виявленні вірусного гастроентериту у дітей віком до 3 років та осіб з вираженим імунодефіцитом. У гостру фазу захворювання рекомендується дотримуватися спеціальної дієти і постільний режим. З раціону необхідно виключити молочні продукти і їжу з підвищеним вмістом вуглеводів. Ферментні препарати повинні вживатися при кожному прийомі їжі. Крім того, необхідно застосовувати ентеросорбенти і пробіотики. Регидратационная терапія при легких формах захворювання проводиться перорально, при важких – парентеральний.
Рекомендується пити якомога більше мінеральної води, чаю, морсів. Внутрішньовенно вводяться розчини глюкози, хлориду натрію, хлориду калію. Антибіотики при лікуванні ротавирусного гастроентериту не застосовуються. Найбільш ефективними противірусними препаратами вважаються Анаферон і Арбідол. Захворювання практично завжди має сприятливий прогноз. Летальні результати спостерігаються серед дітей раннього віку та осіб з вираженим імунодефіцитом. Профілактика поширення інфекції полягає в своєчасному виявленні та ізоляції заражених, дотриманні правил особистої гігієни.
