Лікування всіх типів інсультів має проводитися в умовах стаціонару. Спочатку пацієнтів госпіталізують у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Після того, як мине загроза життю, хворого переводять до спеціалізованого неврологічного відділення, після виписки з якого йому належить тривалий відновлювальний період в домашніх умовах. І від пацієнтів, і від родичів або опікунів, які доглядають за ними, потрібно чимало зусиль. Але тільки точні й вивірені дії, узгоджені з лікарем, допоможуть дуже швидко досягти гарного результату.

Хворі з інсультом потребують стаціонарного лікування

Загальні відомості

За механізмом розвитку все інсульти можна розділити на два види – ішемічний і геморагічний. В основі першого лежить закупорка судин, погіршення кровотоку і некроз нервових клітин. Другий вид захворювання розвивається на тлі порушення цілісності судинної стінки.

На першому етапі всім пацієнтам проводиться так зване недиференційоване лікування, або базисна терапія. Вона однакова для всіх видів інсультів, а її основне призначення – зберегти життя хворому. Після проведення додаткових методів обстеження хворого призначається диференційоване лікування – препарати підбираються відповідно до діагностували типу інсульту.

базисна терапія

До основних завдань базисного лікування інсультів відносяться:

• нормалізація роботи серцево-судинної системи;
• усунення дихальної недостатності;
• корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу;
• ліквідація набряку мозку;
• нормалізація температури тіла.

Базисна терапія інсульту спрямована на підтримання основних життєвоважливих функцій організму

При різкому зниженні артеріального тиску пацієнтові вводять глюкокортикоїдних препаратів, адреноміметики (допамін), кофеїн. При аномально високому артеріальному тиску хворому призначають розчин магнію сульфату, лазикс. На етапі недиференційованого лікування потрібно стежити, щоб систолічний тиск не опускалося нижче 160-180 мм. рт. ст.

При серцевої недостатності застосовують строфантин або корглікон, кордіамін. При наявності аритмії лікувальну тактику визначають спільно з кардіологом.

Для профілактики і лікування дихальної недостатності приступають до активної кислородотерапии. За показаннями проводять інтубацію трахеї і хворого переводять на штучну вентиляцію легенів.

Корекцію кислотно-лужного та водно-електролітного балансу проводять пацієнтам, які перебувають в комі, шляхом внутрішньовенного введення рідини. Всі показники строго контролюються.

Для боротьби з набряком головного мозку найчастіше застосовують осмотичні сечогінні. Одним з найбільш ефективних препаратів цієї групи є манітол. Помірне, але стійке зниження внутрішньочерепного тиску викликають глюкокортикоїдних препаратів, зокрема, дексаметазон. Додатково, при відсутності геморрагий, призначають антиагреганти (трентал, дипіридамол), еуфілін.

Для нормалізації температури тіла до місць проекції магістральних судин прикладають холод. Внутрішньом’язово призначають анальгін або комбінацію анальгіну з димедролом.

диференційована терапія

З метою встановити тип інсульту хворому якомога швидше проводять інструментальне дослідження. Найбільш інформативним методом в плані візуалізації головного мозку є магнітно-резонансна томографія. Подальша схема лікування повністю залежить від результатів обстеження.

МРТ головного мозку

Лікувальна тактика при геморагічному інсульті

Одним з основних напрямків при геморагічному інсульті є нормалізація артеріального тиску. Щоб уникнути різкого погіршення кровопостачання головного мозку, гіпотензивну лікування комбінують з протинабрякову. На цій стадії пацієнтам вводять резерпін, клофелін. При сильному підвищенні АТ призначають гангліоблокатори – бензогексоній, пентамін, гігроній.

Для підвищення коагуляційних властивостей крові у хворого, застосовують гемостатичні засоби – вікасол, дицинон, кальцію хлорид, і інгібітори фібринолізу, зокрема, амінокапронову кислоту.

Больовий синдром знімається шляхом внутрішньовенного введення баралгина або суміші анальгіну з димедролом. При нестримної блювоти призначають галоперидол. Судомний синдром знімається за допомогою сибазона. Якщо у пацієнта підвищується температура тіла – призначаються антибактеріальні засоби широкого спектру дії.

В індивідуальному порядку вирішується питання про оперативне лікування крововиливів.

Диференційована терапія ішемічного інсульту

На цей тип інсульту припадає близько 80% всіх випадків гострого порушення мозкового кровообігу. Лікувальна схема передбачає наступні кроки:

• своєчасне і повне відновлення кровообігу в ишемизированном ділянці головного мозку;
• поліпшення реологічних властивостей крові;
• профілактика і лікування метаболічних розладів;
• зменшення зони некрозу.

Єдиним ефективним методом лікування ішемічного інсульту є відновлення кровотоку в осередку ураження. З метою розчинення утвореного тромбу застосовують тромболітичні препарати. Одним з найсучасніших і безпечних засобів на сьогоднішній день є актилізе. Він діє безпосередньо в зоні ураження, не впливаючи на коагуляційні властивості крові в загальному кровотоці. Відповідно, можливість розвитку побічних ефектів при його застосуванні зводиться до мінімуму. Згідно з рекомендаціями, використовувати препарати для відновлення кровотоку рекомендується не пізніше, ніж через три години з моменту розвитку захворювання.

Реологічні властивості крові поліпшуються шляхом внутрішньовенного введення поліглюкіну, реополіглюкіну. З цією ж метою хворому призначаються трентал, сермион, пентоксифілін.

З метою профілактики повторних ударів проводиться антикоагулянтна терапія.

Як правило, її починають з гепарину. Набагато ефективніше з цим завданням справляються низькомолекулярні фракції гепарину – фраксипарин, еноксапарин.

При зниженні активності коагуляционной системи крові, хворому вводиться свіжозаморожена плазма в комбінації з гепарином.

З метою зменшення зони некрозу і поліпшення кровопостачання зони ішемічної напівтіні застосовують вазоактивні препарати – кавінтон, еуфілін. У перший тиждень їх вводять внутрішньовенно, потім призначають таблетовані форми випуску. Препарати сприятливо впливають на тиск крові в дрібних судинах, зменшують набряк мозку, володіють венотонизирующим дією.

Кавінтон покращує мозковий кровообіг і метаболізм

Для нормалізації функції пошкоджених нейронів показано застосування Кавінтону, курантила, поліглюкіну. З цією ж метою призначаються церебролізин, инстенон, ноотропіл або пірацетам. Всі ці препарати стимулюють нейрональні обмінні процеси і підвищують поріг чутливості нейронів до нестачі кисню. Клінічно це проявляється зменшенням вираженості вогнищевих симптомів.

На закінчення

Своєчасність – один з ключових моментів, що визначають успішність лікування інсульту. Застосування найякісніших і дорогих ліків не принесе бажаного успіху, якщо буде втрачено надто багато часу. Єдине правильне рішення при підозрі на інсульт – негайне звернення за допомогою до медиків. Адекватна терапія, проведена в ранні терміни, значно поліпшить прогноз для життя і здоров’я пацієнта і його близьких.