Вегетосудинна дистонія — це порушення в роботі вегетатики, автономної нервової системи, які проявляються в судинній дисфункції. Більше всього при ВСД страждають функції головного мозку із-за того, що часто підвищується внутрічерепний тиск, порушується відтік крові, розвивається кисневе голодування.

Фактори ризику ВСД — неправильний спосіб життя, психоемоційні стреси, інтелектуальна праця і часті розуязику перевантаження, депресивні стани, гіподинамія, остеохондроз шийного відділу хребта. Ця патологія значно погіршує якість життя, незважаючи на те, що не вважається небезпечною і не викликає видимих змін в органах.

Симптоми ВСД

• швидка стомлюваність, апатія, загальна слабість, відчуття «розбитості»;
• підвищений внутрішньочерепний тиск з усіма наслідками, симптомами:
  • розпираючий головний біль, запаморочення;
  • біль в очах, миготіння «мушок» перед очима;
  • шум у вухах;
  • гіперестезія (підвищена чутливість до звуків, світла, температури повітря);
  • нудота, може бути блювота;
  • різке виникнення головного болю при розуязикуй діяльності.
• може бути набряк ротоносоглотки;
• аритмія, тахікардія, брадикардія та інші порушення серцевої провідності;
• відчуття «грудки» в горлі і за грудиною;
• синкопе стани, що супроводжуються непритомністю;
• порушення сну — безсоння вночі, сонливість у денний час;
• різкі скачки тиску;
• панічні атаки, що супроводжуються різким виникненням страху і тривоги, підвищенням ЧСС, пітливістю, ознобом;
• блідість або гіперемія обличчя, синці під очима;
• зниження лібідо;
• втрата інтересу до життя.

Характер внутрішньочерепного тиску на тлі вегетосудинної дистонії

Вегетосудинна дистонія, може бути першопричиною підвищеного внутрішньочерепного тиску.

При вегетосудинної дистонії, з-за дисфункціональної розлади судин, порушується відтік крові з головного мозку, що призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску. Це перешкоджає нормальному газообміну в тканинах мозку і призводить до гіпоксії. Внутрішньочерепна гіпертензія характеризується розпираючим болем, яка супроводжується нудотою і порушенням координації. Підвищується очний тиск, може порушитися периферичний зір, починає «двоїтися в очах. Виникає шум, хворобливі відчуття у вухах при психоемоційному напруженні. Знижується працездатність, розумова і фізична активність, зростає стомлюваність, млявість.

При супутніх патологій кровоносної системи, наприклад, при цукровому діабеті, атеросклерозі головного мозку або гіпертонічної хвороби, нерідко виникають ускладнення у вигляді інсульту або аневризми. Аневризма може лопнути, що призведе до крововиливу в мозкові тканини і летального результату.

Діагностика і лікування

Існують різні методи діагностики підвищеного внутрішньочерепного тиску. Найбільш достовірні — магнітно-резонансна томографія і рентгенівська КТ. Допоміжні методи — вимірювання лікворного тиску, офтальмологічний огляд очного дна, на якому виявляються застійні явища диска зорового нерва. IRR найчастіше діагностують на основі зібраних даних анамнезу.

Медикаментозне лікування полягає в прийомі сечогінних препаратів. Найчастіше використовується «Фуросемід» або «Манитол». Застосовуються також різні седативні препарати, церебропротекторы, ноотропи. Вони покращують мікроциркуляцію в тканинах головного мозку, захищають нервові волокна від токсичних речовин і підвищують резистентність при стресових факторів. Немедикаментозне лікування — це зміна способу життя, активізація фізичної діяльності. Можна звернутися до мануального терапевта для лікування хребта від остеохондрозу. При бажанні рекомендується пройти курс психотерапії.