Дисфункція щитовидної залози може стати причиною аритмії. Підвищений викид в кров гормонів провокує гіпертиреоз. При ньому виникає тахікардія і частота серцевих скорочень (ЧСС) доходить до 140 ударів в хвилину. Також при гіпертиреозі виникає миготлива аритмія. Якщо щитовидка виробляє мало тиреоїдних гормонів, розвивається гіпотиреоз. На його тлі виникає брадикардія, ЧСС — нижче 60 ударів на хвилину.
Види аритмії
ВидЧто відбувається?МерцательнаяВозникает при тиреотоксикозі середньої міри, коли підвищується рівень гормону тироксину. ЧСС доходить до 100-120 ударів в хвилину. Патологічні зміни серцевого ритму не залежать від пози пацієнта (він сидить, стоїть або лежить), фізичного навантаження (аритмія стабільна в повному спокої). Цей вид аритмії провокує серцеву недостатність. На початку хвороби перебої в скороченнях серця проявляються нападами, потім стають хронічними.ТахикардияВозникает при тиреотоксикозі внаслідок підвищеного вироблення гормонів катехоламінів. ЧСС — 90-100 ударів у хвилину. Фізичні навантаження або стан спокою ЧСС не впливають, збільшення серцевих скорочень стабільний. З-за впливу катехоламінів зростають серцеві імпульси, які призводять до тахікардії.БрадикардияПри це порушення ритму ЧСС — нижче 60 ударів в хвилину. Стан виникає при гіпотиреозі — зниження вироблення гормонів трийодтироніну і тироксину. Одна з функцій цих гормонів — регулювання роботи серця. Гіпотиреоз виникає із-за нестачі йоду в організмі. Брадикардія спочатку носить нападоподібний характер, потім переходить в хронічну форму.
Симптоматика
Прискорене серцебиття, як симптом аритмії.
В залежності від виду аритмії і супутніх захворювань, симптоми розрізняються. Основні ознаки такі:
- Миготлива аритмія. Проявляється нападами прискореного серцебиття. Збільшується добовий об’єм сечі (у нормі — до 1,5 літрів, при МА — до 2 – 3 літрів). З’являється почуття страху, в тілі відчувається слабкість або тремтіння. Можуть спостерігатися судоми, непритомність, блідість шкіри, задишка.
- Тахікардія. Біль у грудях, непритомність, запаморочення, потемніння перед очима. Є відчуття, ніби серце завмерло або «провалилося», часті перебої серцебиття. ЧСС збільшена навіть у стані спокою. Може розвинутися гостра коронарна недостатність.
- Брадикардія. Спостерігаються запаморочення, непритомність, біль у грудях, відчуття нестачі повітря, скачки артеріального тиску, стомлюваність, розлади концентрації уваги, зниження пам’яті, тимчасове погіршення зору. Оскільки скорочення міокарда уповільнені, головний мозок відчуває кисневе голодування. Це може призвести до судом.
Діагностика
Діагностичні методи виявлення аритмії при дисфункції щитовидної залози полягають у визначенні основного або супутнього захворювання щитовидної залози.
Для цього проводиться аналіз крові на гормони (ТТГ), визначають антитіла на компоненти клітин залози. Застосовують дослідження ультразвуком на наявність кіст або новоутворень щитовидної залози (пухлини можуть продукувати гормони, викликаючи їх надлишок). Також використовують метод сцинтиграфії, при якому можна отримати інформацію про структуру, розмірі і формі щитовидки. Якщо виявлені пухлини, частку тканини беруть на біопсію, щоб визначити характер освіти — доброякісне або злоякісне.
Аритмію серця діагностує кардіолог або фахівець з функціональної діагностики. Проводиться електрокардіограма, яка показує частоту серцевих скорочень, стан серцевого м’яза, загальний стан серця. Застосовують також ехокардіографію. Метод дозволяє визначити зміни в камерах серця, їх розмір, функціонування клапанів.
Лікування аритмії при щитовидній залозі
Якщо аритмія виникла на тлі ендокринних захворювань, насамперед потрібно полегшити стан при гіпер – та гіпотиреозі. При тиреотоксикозі призначають бета-адреноболокаторы («Анаприлін», «Атенолол», «Бетаксолол», «Конкор», «Корвитол», «Метопролол»), антитиреоїдний препарати, йодид. Усі медикаменти треба застосовувати тільки за призначенням лікаря, не займатися самолікуванням небезпечно. Необхідно дотримуватися дієти.
Для лікування аритмії застосовуються ліки групи блокаторів кальцієвих каналів («Фіноптін», «Верапаміл», «Дилтіазем», «Кадил»), бета-блокатори («Атенолол», «Надолол»). Також ефективна фізіотерапія: електросон, ванни (грязьові, кисневі, сірководневі). Якщо порушення ЧСС пов’язано з захворюваннями щитовидної залози, то лікування повинно бути комплексним. Сумісність препаратів повинен визначати лікар.
