«Хто не вміє відпочивати, той не може добре працювати», говорить відоме прислів’я. І це так. Відпочинок допомагає людині відновити фізичні сили, психологічний стан, налаштуватися на повноцінну роботу.
Мало хто знає, що серцю також необхідний повноцінний відпочинок для його продуктивної роботи. Якщо не відбувається належного розслаблення серцевих камер, наприклад, лівого шлуночка, розвивається діастолічна дисфункція лівого шлуночка, а це може загрожувати більш серйозними порушеннями в його роботі. Але коли серце відпочиває, адже його робота відбувається в режимі «нон-стоп»? Що за патологія дисфункція діастоли лівого шлуночка, які її ознаки? У чому небезпека? Чи підлягає це порушення в роботі серця лікування? Відповіді на ці питання будуть викладені в нашій статті.
1как відпочиває серце?
Цикл роботи серця
Серце – це унікальний орган, хоча б тому, що воно працює і відпочиває одночасно. Вся справа в тому, що камери серця передсердя і шлуночки скорочуються по черзі. У момент скорочення (систоли) передсердь відбувається розслаблення (діастола) шлуночків, і навпаки, коли приходить черга систоли шлуночків, передсердя розслабляються.
Отже, діастола лівого шлуночка – це момент, коли він знаходиться в розслабленому стані і заповнюються кров’ю, яка при подальшому серцевому скороченні міокарда виганяється в судини і розноситься по організму. Від того, наскільки повноцінно відбудеться релаксація або діастола залежить робота серця (величина обсягу крові, що надходить в камери серця, обсяг крові, що викидається з серця в судини).
2Что таке дисфункція діастоли?
Діастолічна дисфункція лівого шлуночка на перший погляд складний вигадливий медичний термін. Але розібратися в ньому просто, розуміючи анатомію і роботу серця. За латині dis – порушення, functio – діяльність, функція. Отже, дисфункція – це порушення функції. Діастолічна дисфункція – порушення функції лівого шлуночка в фазу діастоли, а оскільки в діастолу відбувається розслаблення, то порушення діастолічної дисфункції лівого шлуночка пов’язано саме з порушенням розслаблення міокарда цієї серцевої камери. При даній патології не відбувається належного розслаблення міокарда шлуночка, його наповнення кров’ю сповільнюється або відбувається не в повному обсязі.
3Дісфункція або недостатність?
Порушення діастолічної функції
Обсяг крові, що надходить в нижні камери серця знижується, через що зростає навантаження на передсердя, компенсаторно в них підвищується тиск наповнення, розвивається легеневий або системний застій. Порушення діастолічної функції призводить до розвитку до діастолічної недостатності, але часто диастолическая серцева недостатність зустрічається при збереженій систолічної функції лівого шлуночка.
Говорячи простими словами, найраніше патологічне прояв роботи шлуночків – це дисфункція їх в діастолу, більш серйозна проблема на тлі дисфункції – діастолічна недостатність. Остання завжди включає в себе диастолическую дисфункцію, але далеко не завжди при діастолічної дисфункції є симптоми і клініка серцевої недостатності.
4Прічіни порушення розслаблення лівого шлуночка
Артеріальна гіпертензія
Порушення діастолічної функції міокарда шлуночків може відбуватися через збільшення його маси – гіпертрофії, або зменшення еластичності, піддатливості міокарда. Слід зазначити, що практично всі захворювання серця в тій чи іншій мірі впливають на функції лівого шлуночка. Найбільш часто дисфункція діастоли лівого шлуночка зустрічається при таких захворюваннях як АГ, кардіоміопатії, ішемічна хвороба, аортальнийстеноз, аритмії різного виду і походження, хвороби перикарда.
Слід зазначити, що втрата еластичності і збільшення ригідності м’язової стінки шлуночків спостерігається в ході природного процесу старіння. Жінки старше шістдесяти більшою мірою схильні до такого порушення. Високий кров’яний тиск призводить до збільшення навантаження на лівий шлуночок, через що він збільшується в розмірах, міокард гіпертрофується. А змінений міокард втрачає здатність до нормального розслабленню, такі порушення спочатку призводять до дисфункції, а потім і до недостатності.
5Классіфікація порушення
Увелечение лівого передсердя
Виділяють три типи дисфункції лівого шлуночка.
I тип – діастолічна дисфункція лівого шлуночка 1 типу класифікується як легка за ступенем тяжкості. Це початковий щабель патологічних змін в міокарді, інше її назва – гіпертрофічна. На ранніх етапах вона протікає безсимптомно, і в цьому її підступність, оскільки пацієнт не передбачає про порушення в роботі серця і не звертається за медичною допомогою. При 1 типі дисфункції серцевої недостатності не буває, і діагностується цей тип тільки за допомогою ЕхоКГ.
II тип – дисфункція другого типу характеризується як середнього ступеня тяжкості. При II типі через недостатнє розслаблення лівого шлуночка і зниженого обсягу викидається з нього крові, ліве передсердя бере на себе компенсаторну роль і починає працювати «за двох», через що відбувається підвищення тиск в лівому передсерді, а згодом його збільшення. Другий тип дисфункції може характеризуватися клінічними симптомами серцевої недостатності і ознаками легеневого застою.
III тип – або дисфункція по рестриктивному типу. Це важке порушення, для якого характерно різке зниження піддатливості стінок шлуночка, високий тиск в лівому передсерді, яскрава клінічна картина застійної недостатності серця. Нерідкі при III типі різкі погіршення стану з виходом на набряк легенів, серцеву астму. А це важкі жізнеугрожающіе стану, які без належного невідкладного лікування нерідко призводять до летального результату.
6Сімптоматіка
Задишка при фізичній активності
На ранніх, початкових етапах розвитку діастолічної дисфункції, у пацієнта може не бути скарг. Не рідкісні випадки, коли дисфункція діастоли виявляється як випадкова знахідка при проведенні ЕхоКГ. На більш пізніх стадіях пацієнта турбують такі скарги:
- Задишка. Спочатку цей симптом турбує лише при фізичній активності, з прогресуванням захворювання задишка може з’являтися при незначному навантаженні, а потім і зовсім турбувати в спокої.
- Серцебиття. Почастішання ЧСС нерідко зустрічається при даному порушенні роботи серця. У багатьох пацієнтів ЧСС досягає субмаксимальних значень навіть в спокої і значно зростає при роботі, ходьбі, хвилюванні.
Сухий кашель
- Кашель. Надсадний, нав’язливий, сухий кашель, покашлювання – це ознаки починаються застійних явищ в легенях. Нерідко такі пацієнти місяцями проліковують неіснуючу бактеріальну або вірусну інфекцію, припускаючи у себе бронхіти, або іншу патологію легенів. Насправді має місце порушення діастолічний функції з проявами недостатності кровообігу.
- Відчуття нестачі повітря. Частою скаргою серед пацієнтів з даною патологією є відчуття стискання грудної клітки, неможливість вдихнути на повні груди.
- Стомлюваність, погана переносимість фізичних навантажень. Пацієнти з подивом відзначають, що з легкістю переносяться раніше фізичні навантаження стають для них тепер важкими, супроводжуються погіршенням самопочуття, стомлюваністю.
При появі подібних симптомів і скарг пацієнт обов’язково повинен пройти комплексне обстеження серцево-судинної системи.
7Діагностіка
ехокардіографія
Діастолічна дисфункція виявляється головним чином при проведенні такого інструментального методу обстеження як ехокардіографія. З впровадженням цього методу в практику клінічних лікарів діагноз діастолічної дисфункції став виставлятися в рази частіше. ЕхоКГ, а також допплер-ЕхоКГ дозволяє виявити основні порушення, що відбуваються під час розслаблення міокарда, товщину його стінок, оцінити фракцію викиду, жорсткість і інші важливі критерії, що дозволяють встановити наявність і тип дисфункції. В діагностиці застосовують також рентген органів грудної клітини, можуть застосовуватися високоспецифічні інвазивні методи діагностики за певними показниками – вентрикулография.
8Леченіе
еналаприл
Чи варто лікувати діастолічну дисфункцію, якщо немає ніяких симптомів захворювання і клініки? Задаються питанням багато пацієнтів. Кардіологи єдині в думці: так. Незважаючи на те, що на ранніх стадіях немає клінічних проявів, дисфункція здатна до прогресування та формування серцевої недостатності, особливо якщо в анамнезі пацієнта є ще інші захворювання серця і судин (АГ, ІХС). Медикаментозна терапія включає в себе ті групи препаратів, які в кардіологічній практиці призводять до уповільнення гіпертрофії міокарда, покращують розслаблення і підвищують еластичність стінок шлуночків. До таких препаратів відносять:
- іАПФ – ця група препаратів ефективна як на ранніх, так і на пізніх стадіях захворювання. Представники групи: еналаприл, периндоприл, диротон;
- АК – група, яка допомагає розслабляти м’язову стінку серця, викликає зменшення гіпертрофії, розширює судини серця. До антагоністів кальцію відносять амлодипін;
- b-блокатори, дозволяють уповільнити ЧСС, через що відбувається подовження діастоли, що сприятливо позначається на розслабленні серця. До цієї групи препаратів відносять бісопролол, небіволол, небілет.
