Кандидоз стравоходу є однією з форм системного ураження організму грибами роду Кандида. Дані мікроорганізми присутні в мікрофлорі будь-якої людини, однак захворювання розвивається тільки під впливом провокуючих чинників. Кандидомикоз стравоходу – один із симптомів вісцеральної грибкової інфекції, яка вважається найбільш поширеним захворюванням шлунково-кишкового тракту.

Причини виникнення захворювання

Грибки входять до складу мікрофлори кишечника 80% людей, у кожного п’ятого вони виявляються в порожнині рота. При створенні умов, що сприяють активному розмноженню, вони утворюють колонії, що вражають різні органи і системи.

Кандидоз стравоходу може бути наслідком кишкової або оральної форми цього захворювання. Кількість мікроорганізмів швидко зростає, що сприяє їх поширенню по всьому організму. Так як грибок здатний до тривалого існування в навколишньому середовищі, розвитку кандидозу може сприяти його передача побутовим або аліментарним шляхом. Людина заражається при контакті з носієм інфекції, використанні загального посуду та засобів гігієни, прийомі в їжу забруднених продуктів.

Для розвитку захворювання потрібні особливі уязика. Виникненню кандидозу стравоходу сприяє ослаблення захисних сил організму. Ця форма захворювання часто діагностується у людей, що мають низький імунітет (дітей, людей похилого віку, ВІЛ-інфікованих). До провокуючих чинників відносять:

• тривалу гормональну або антибактеріальну терапію;
• наслідки прийомуантацидів;
• цукровий діабет, інтоксикацію організму;
• наявність шкідливих звичок;
• порушення моторики стравоходу;
• наявність доброякісних і злоякісних новоутворень;
• виснаження організму.

Кандидоз стравоходу розвивається при парентеральному харчуванні, після пересадки кісткового мозку або внутрішніх органів. Сприяють розвитку захворювання і ендокринні патології, що призводять до порушення процесів засвоєння кальцію і фосфору. Подібні розлади здатні викликати приховані форми спазмофілії стравоходу, негативно впливає на місцевий імунітет.

Ідеальні уязика для розмноження патогенних мікроорганізмів створюються при нестачі в раціоні, багатих білком. Це може бути пов’язано з тривалим дотриманням строгих дієт і вживанням низькокалорійних продуктів. Цукровий діабет сприяє збільшенню кількості глюкози в крові, що призводить до ослаблення імунітету. Гастрит зі зниженою кислотністю також вважається однією з причин виникнення кандидозу стравоходу.

Клінічна картина захворювання

Грибкові ураження стравоходу вважаються найбільш складно діагностуються патологіями. Симптоми кандидозу часто не відповідають ступеню ураження тканин. У більшості випадків будь-яких ознак хвороби не спостерігається, і пацієнт навіть не здогадується про її існування. Особливо це відноситься до людей, що страждають імунодефіцитом. Проте, найбільш поширені симптоми кандидозу стравоходу:

• печія;
• втрата апетиту;
• проблеми з ковтанням їжі;
• болю за грудиною;
• підвищення температури тіла;
• діарея;
• відчуття тяжкості в епігастральній ділянці.

Болі при ковтанні можуть мати різну ступінь вираженості: від незначних до змушують людину відязикатися від вживання їжі та рідини. Важкі форми кандидозу здатні приводити до зневоднення. У блювотних масах часто виявляються характерні світлі плівки. Так як грибкові ураження часто поширюються на весь шлунково-кишковий тракт, симптоми захворювання можуть проявлятися у вигляді рідкого стільця з домішками крові і слизу. Пацієнт втрачає апетит, через що розвивається виснаження організму. Дуже часто з’являються ознаки кандидозного стоматиту.

На ранніх стадіях патогенні мікроорганізми розмножуються на поверхнях слизових оболонок, на пізніх проникають всередину. Активна життєдіяльність грибка сприяє появі білого нальоту. Колонії можуть займати весь просвіт стравоходу. При запущених формах захворювання в тканинах з’являються ділянки некрозу, виразки або абсцеси, які є наслідком приєднання бактеріальних інфекцій. Кандидомикоз стравоходу часто приймає ускладнені форми. Можливі порушення цілісності стінки стравоходу, некроз тканин, виникнення внутрішніх кровотеч.

Зовнішні ознаки кандидозу можуть бути різними. На ранніх стадіях на слизових оболонках стравоходу з’являються невеликі вогнища ураження сірого або жовтуватого кольору. Вони злегка підносяться над поверхнею. Згодом плями зливаються один з одним, утворюючи суцільний наліт з впровадженням грибка в товщу тканин. Патогенні мікроорганізми здатні вражати кровоносні судини і м’язи. Наліт складається з ороговілих клітин епітелію, запальних агентів і бактерій. При мікроскопічному дослідженні виявляються нитки міцелію, що мають рівномірне забарвлення.

Класифікують захворювання за ступенем тяжкості його перебігу:

1. На 1 стадії на слизових з’являються вогнища ураження невеликих розмірів. Симптоми кандидозу, як правило, відсутні.
2. 2 ступінь тяжкості характеризується поєднанням вогнищ з утворенням суцільних полів. Грибок проникає не тільки в слизовий, а й в підслизовий шар.
3. На 3 стадії утворюються псевдомембранозні відкладення, що поєднуються з глибоким ураженням тканин стравоходу.

Діагностика і лікування захворювання

При появі болю при ковтанні і відчуття печіння за грудиною необхідно обстежитися на наявність кандидозу стравоходу. Для цього проводиться ендоскопічне дослідження за допомогою спеціального обладнання, яке дозволяє детально розглянути кожну ділянку слизової. Діагностичними ознаками захворювання вважаються:

• почервоніння слизових оболонок;
• поява світлого нальоту;
• кровоточивість при торканні.

Існує 3 форми кандидозу стравоходу:

1. При катаральній виявляється слабовираженная набряклість і рівномірна гіперемія. Характерною ознакою є наявність ділянок ураження з паутинообразная нальотом на поверхні.
2. Псевдомембранозний езофагіт – форма грибкового ураження шлунково-кишкового тракту, при якій спостерігаються поява пухкого нальоту на слизових оболонках стравоходу, контактні кровотечі і виражене почервоніння.
3. Ерозивно поразку стравоходу характеризується появою нальоту сірого кольору, який вражає поздовжніскладки органу. Виявляються невеликі ерозії. Зміни в тканинах, викликані активною життєдіяльністю грибків, призводять до появи больових відчуттів, що ускладнюють обстеження. При важких формах захворювання ФГДС замінюють рентгенографией з введенням контрастної речовини. Можливо виконання бактеріологічного аналізу мазка, взятого з стравоходу. Він дозволяє визначити не тільки тип збудника інфекції, але його чутливість до антимікотиками.

При кандидозі стравоходу лікування має на увазі застосування протигрибкових препаратів. Їх призначають на підставі результатів лабораторних досліджень. При вираженому імунодефіциті застосовуються імуностимулятори. Лікувати необхідно всі наявні у людини форми кандидозу, тільки так можна позбутися від інфекції. Якщо цього не зробити, повторна поява симптомів захворювання не змусить себе чекати. Асортимент протигрибкових препаратів досить широкий. Найчастіше застосовуються таблетовані їх форми, внутрішньовенне введення показано при важких формах захворювання.

При кандидозі середньої тяжкості перебігу застосовуються препарати азолу. Найбільш ефективними серед них вважаються: Міконазол і Клотримазол. Активна речовина підвищує проникність мембрани грибів, що призводить до їх загибелі. Кандін вбудовуються в процеси формування захисних оболонок мікроорганізмів, ефективні вони проти більшості штамів дріжджових грибків.

Дієта при кандидозі стравоходу має на увазі відязик від жирної і смаженої їжі, гострих страв і кондитерських виробів. Безсимптомний перебіг кандидозу стравоходу сприяє його поширенню на інші органи шлунково-кишкового тракту. При появі перших ознак цього захворювання необхідно звернутися до лікаря і пройти лікування.