Капсулярна контрактура характеризується наявністю капсули, що складається з фіброзної тканини. У місці розташування грудних імплантів може спостерігатися набряклість, затвердіння тканин і болючість при пальпації. Молочні залози при цьому помітно деформуються. Діагностувати наявність капсулярною контрактури можна як за допомогою огляду і пальпації, так і з використанням УЗД або МРТ.

причини

Патологія розвивається на тлі потовщення фіброзного компонента навколо встановленого імпланта. Такий процес призводить до здавлення протеза з подальшим виникненням асиметрії і деформації молочних залоз.

Капсулярна контрактура може виявлятися не тільки після маммопластики, проте оперативне втручання на даний момент вважається найбільш частою причиною її розвитку. Приблизно в 2-10% випадках проведення пластики грудей відзначається ускладнення у вигляді капсульної контрактури.

Основні причини:

• Велика післяопераційні гематома є провокуючим фактором, так як після розсмоктування вона може залишати велику кількість фіброзного компонента, багатого кальцієм.
• Негативна реакція організму на імплантацію імпланта, яка здатна викликати розвиток грубих рубцевих тканин в області проведення операції.
• Шкідливі звички, прийом медикаментів, травмування грудних залоз, зайві фізичні навантаження – всі ці фактори можуть спровокувати посилене формування фіброзної тканини навколо імпланта.
• Введення ендопротеза під молочну залозу – при впровадженні імпланта під грудний м’яз ризик розвитку капсулярної контрактури значно нижче.
• Запалення тканин в області проведення хірургічного втручання.
• Пропотеваніе поверхні протеза – даний фактор в даний час став рідкістю, так як виробники силіконових імплантів для грудей розробили продукцію з посиленим захисним покриттям.
• Відшарування підшкірної клітковини, що нерідко призводить до накопичення серозної рідини в області проведення операції.
• Деструкція імпланта – в цьому випадку наповнювач виливається і накопичується між протезом і фіброзної тканиною. Подібного ходу подій можна уникнути, якщо зупинити вибір на сольових імплантатах.
• Неправильно підібраний розмір ендопротеза – якщо ложе, заготовлене під протез менше за обсягом, то капсулярна контрактура не змусить себе чекати. В такому випадку відбувається тиск на тканини молочної залози, протез починає деформуватися, що і призводить до ускладнень.

У більшості випадків провокуючий фактор ніколи не виступає в поодинці. Якщо була діагностована капсульна контрактура, то, можливо, причин її появи декілька, і вони впливали на молочні залози в сукупності.

симптоми

Симптоматика капсулярною контрактури за ступенем своєї вираженості залежить від часу її появи. Умовно патологічний процес поділяють на дві стадії:

• Рання – зустрічається в перший рік після проведення маммопластики.
• Пізня – через більш тривалий проміжок часу.

Рання стадія часто пов’язана з інфікуванням в області проведення оперативного втручання, пізня ж має більш серйозні причини начебто пропотівання або розриву імпланта. Симптоми зачіпають не тільки естетичну складову питання, але і фізичний стан пацієнтки.

Всього розрізняють чотири стадії розвитку патології з відповідними симптомами:

• 1 стадія – фіброзна капсула не змінюється в розмірах і характеризується високою еластичністю, грудні залози залишаються колишніми як при зовнішньому огляді, так і при пальпації.
• 2 стадія – щільність молочної залози помітно збільшується, форма залишається в нормі, при пальпації можна намацати краю ендопротеза.
• 3 стадія – візуально проглядаються кордону значно деформуватися протеза, молочні залози на дотик тверді.
• 4 стадія – фіброзна тканина твердне, зникає гладкість структури, з’являються хворобливі відчуття при дотику до грудей.

Виявлення стадії розвитку патологічного процесу відбувається за допомогою проведення огляду, пальпації і при необхідності УЗД або МРТ.

лікування

Вибір методики лікування безпосередньо залежить від ступеня розвитку капсулярною контрактури. Після проведення всіх необхідних діагностичних процедур фахівець призначить лікування і дасть рекомендації для післяопераційного періоду.

Залежно від стадії розвитку патології лікування проводиться наступними способами:

• Перша стадія не вимагає ніяких медикаментозних, терапевтичних або хірургічних заходів.
• Друга стадія піддається лікуванню за допомогою прийому курсу вітаміну Е, спеціального масажу молочних залоз, введення протизапальних засобів, фізіотерапевтичних процедур.
• Третя і четверта стадія зазвичай вимагає повторного хірургічного втручання. Ще зовсім недавно в якості лікування використовувався такий метод, як закрита капсулотомія. Суть методики полягає в стисненні грудей з подальшим розривом рубців. Така процедура була скасована через високий ризик розриву і деформації ендопротеза, появи великих гематом і рецидиву рубців, що призводить до погіршення стану пацієнтки. На даний момент для усунення проблеми використовується хірургія грудей.

Оперативне втручання проводиться за трьома методиками:

1. Капсулотомія ендоскопічна – головною характерною рисою є використання під час операції ендоскопа. Інвазивність при такому вигляді оперативного втручання мінімальна, так як здійснюються тільки проколи. Відновлення після операції нетривале, проте можливо тільки усунення патології без заміни імпланта.
2. Відкрита капсулотомія – надає більше можливостей, але реабілітація після такої операції триває трохи довше, можуть залишатися помітні рубці. Хірургічне втручання подібного типу дозволяє не тільки оцінити стан фіброзної капсули з подальшим розрізом, а й провести корекцію або заміну протеза.
3. Повна або часткова капсулотомія – проводиться надріз, через який здійснюється витяг капсули і при необхідності імпланта. Ризик травмування грудних залоз в цьому випадку досить високий. Капсулярна контрактура піддається подібного лікування тільки в тих випадках, коли присутня висока ступінь кальцифікації і значна товщина стінок фіброзної капсули.

профілактика

Щоб уникнути розвитку ускладнень, рекомендується максимально відповідально підійти до вибору пластичного хірурга, а також дотримуватися всіх рекомендацій в післяопераційному періоді.

Профілактика капсулярною контрактури полягає в наступному:

1. Свій вибір необхідно зупинити на імплантатах з текстурованою поверхнею, щоб уникнути зміщення протеза. Така поверхня не буде створювати тертя між фіброзної капсулою і імплантів, що не приводить до потовщення фіброзних стінок.
2. Ендопротези 4 і 5 покоління вважаються найбільш вдалим вибором, так як заповнені когезивних гелем, який має підвищену в’язкість. Дана характеристика не дає гелю розтектися по тканинах молочної залози при розриві, що свідчить про мінімальний ризик розвитку ускладнень. Силіконові імпланти становлять велику небезпеку, так як силікон швидко поширюється всередині молочної залози під час деструкції.
3. Обов’язковою уязика перед проведенням оперативного втручання є проведення повноцінного огляду пацієнтки на наявність гематом і пошкоджень в області молочних залоз.
4. Сумлінне дотримання всіх рекомендацій лікаря.
5. Використання компресійного білизни протягом визначеного лікарем проміжку часу. В післяопераційному періоді вкрай важлива підтримка грудей щоб уникнути зсуву ендопротеза.
6. Спеціальний масаж грудних залоз, рекомендації щодо якої слід отримати у фахівця. Введення фізичного навантаження повинне бути погоджене з хірургом, щоб уникнути деформації або зсуву імпланта.
7. Регулярні консультації та огляди в клініці. Постійний контроль стану пацієнтки дозволяє лікарям своєчасно виявити відхилення і почати лікування.

Мамопластика хоч і є досить популярною процедурою, але цей факт не виключає ризик розвитку ускладнень. Щоб не зіткнутися з проблемами і не лягати на повторну операцію, необхідно регулярно відстежувати свій стан і радитися з фахівцем при виникненні найменших скарг.