При високому артеріальному тиску призначають гіпотензивні діуретики. У людини, не сталкивавшегося раніше з гіпертонією, виникає питання, як пов’язані підвищений тиск і здатність сечового міхура своєчасно відводити рідину з організму? Виявляється, ці два явища тісно пов’язані і здатні впливати один на одного.

Як діуретики діють на тиск?

Після того, як лікар ставить діагноз «Гіпертонія», призначається комплекс препаратів, спрямованих на усунення небажаних ризиків для здоров’я пацієнта. Деякі гіпотензивні засоби людині доводиться приймати все життя. З перебігом хвороби організм звикає до діючих речовин комплексу та курс лікування підлягає коригуванню. Основні медичні заходи спрямовані на усунення «мошок» в очах, головний біль, ниркової недостатності, зниження серцевого болю та попередження носових кровотеч. Тому гіпотензивний ефект надає спільний прийом альфа – і бетаблокаторів, інгібіторів АПФ, антагоністів кальцію, сечогінних препаратів.

Основне призначення сечогінних ліків при гіпертонії — відведення зайвої солі і рідини для спаду обсягу кровооборота, розслаблення стінок судин і зменшення напруги у серцевому м’язі.

Види гіпотензивних засобів та діуретиків

Тіазидні діуретики

Сечогінні засоби діляться на групи по оказываемому впливу на організм. Тіазидні діуретики широко поширені, так як не вимагають особливих обмежень у споживанні солі. Вважаються сечогінними препаратами середнього ступеня впливу. Знижують вимивання кальцію з організму, збільшують натрій в нефронах і підвищують виділення калію. Лікарські засоби цієї групи — «Хлортиазид» і «Гідрохлортіазид». Поширені також їх аналоги. Особливістю цих препаратів є можливість одноразового прийому в день, при цьому максимальна кількість активної речовини в організмі досягається вже через 3-4 години і триває протягом половини доби. Ці препарати застосовують для діабетиків, людей з порушеним обміном речовин. Протипоказані для людей з подагрою.

Петльові діуретики

Петльові діуретики зменшують навантаження на серце, збільшує діурез.

«Фуросемід», «Торасемид», «Буметонид» відносяться до найсильнішої групи сечогінних засобів — петлевим діуретиків. Приймаються натщесерце або у формі ін’єкцій (в залежності від кожного випадку лікар призначає внутрішньовенне або внутрішньом’язове введення). Препарати дуже добре засвоюються — при ін’єкційному введенні до 95%.Ці кошти спрямовані на зниження зворотного всмоктування кальцію, тому частота прийому — не більше 2-х разів на добу, хоча і час напіввиведення становить 1 годину. Петльові діуретики підсилюють дію нефро – і ототоксичних засобів, тому спільний прийом протипоказаний. Ці препарати роблять кращий гіпотензивний ефект, однак тривалий прийом може призвести до виведення з організму важливих електролітів.

Калійзберігаючі діуретики

Самим м’яким сечогінним ефектом володіють калійзберігаючі діуретики. Їх лікувальні властивості низькі і тому призначаються в комплексі з іншими сечовивідних ліками В цьому випадку вони успішно попереджають гіпокаліємію. При цьому тиск знижується за рахунок відведення зайвої рідини і солей без втрати необхідних іонів кальцію, магнію або калію. Калійзберігаючі діуретики («Амілорид», «Эпплерон») призначають при сильних серцевих набряках, хронічної серцевої недостатності.

Список препаратов

Калийсберегающие«Верошпирон»«Амилорид»«Альдактон»«Триамур»«Спиронолактон»Петлевые«Лазикс»«Фуросемид»«Етакринова кислота»«Пиретанид»«Буметанид»«Туросемид»Тиазидные«Гидрохлоротиазид»«Хлорталидон»«Индапамид»«Клопамид»