Хронічний паренхіматозний панкреатит – це дуже поширене захворювання, яке пов’язане із запаленням підшлункової залози. Недуга протікає хвилеподібно: ремісії змінюються стадіями загострення після чого, навіть не дивлячись на лікування, відбувається рубцювання тканини. Це в свою чергу порушує прохідність проток і викликає зміна функцій підшлункової залози, особливо секреторною і ендокринної. Наслідком таких станів може стати порушення синтезу інсуліну і всього процесу травлення. В результаті недоотримання життєво важливих речовин порушується робота і інших органів, а також відбувається зміна всіх обмінних процесів.

Щоб знизити негативні наслідки від недуги потрібно розглянути клінічну картину захворювання, специфіку лікування і можливі профілактичні заходи.

Причини і форми захворювання

Основною причиною паренхиматозного панкреатиту є неуважне ставлення до стану свого здоров’я, а точніше неправильний спосіб життя: незбалансоване нерегулярне харчування, куріння, стреси, надмірне вживання жирної, гострої та солоної їжі, нестача вітамінів і білків в раціоні і інше. Часто недуга може бути наслідком інших захворювань. У таких випадках він зазвичай розвивається на тлі гострого панкреатиту, виразки шлунка, алкоголізму і деяких кишкових захворювань.

Залежно від причин будуть визначатися і форми хвороби. Виділяють первинний панкреатит, коли захворювання було викликано зовнішніми факторами, ніяк не пов’язаними з підшлунковою залозою. І вторинний – розвивається на тлі захворювань прилеглих до залозі органів.

До головних чинників, які можуть викликати розвиток паренхіматозного панкреатиту, відносяться:

1. Одна з найголовніших причин недуги – надмірне вживання алкоголю (алкоголізм виявлений у 60% пацієнтів). Це алкогольний панкреатит.
2. Дисметаболічних панкреатит розвивається на тлі порушення обмінних процесів. Недуга може бути наслідком муковісцидозу або підвищеного вмісту жиру в плазмі крові.
3. Захворювання, яке виникає через проблеми з жовчовивідної системою, називають біліарнозавісімого або біліарним панкреатитом. Розвивається зазвичай на тлі гепатиту, холециститу, дистонії жовчних шляхів, жовчнокам’яної хвороби.
4. Причиною розвитку інфекційного панкреатиту є вірусні інфекції. Захворювання виникає, коли інфекція контактним шляхом потрапляє в підшлункову залозу.
5. Аутоімунний панкреатит розвивається тоді, коли імунна система починає сприймати клітини підшлункової залози як чужорідні, виділяючи антитіла для їх знищення.
6. Захворіти паренхіматозним панкреатитом можна в результаті тривалого прийому препаратів, які надають токсичну дію на тканини підшлункової залози. Прийом таких лікарських засобів повинен обов’язково проходити під контролем лікаря.
7. Порушення відтоку секрету в кишечник.
8. Спадковість.

Ще слід підкреслити той факт, що близько 30% випадків захворювання не мають конкретної причини. Тоді говорять про ідіопатичною формі паренхиматозного панкреатиту.

Симптоматика і клінічна картина хвороби

Симптоми захворювання іноді слабо проявляються, особливо в період ремісії. Більш виражені ознаки недуги можна спостерігати при загостренні. Тоді симптоми буду залежати від стану хворого і супутніх патологій.

Серед головних симптомів гострої фази захворювання, виділяють:

1. Хворобливі відчуття. Можуть спостерігатися болі (зліва під ребром). За характером – ниючі, по силі – не дуже сильні. Серед особливостей можна виділити той факт, що болі зазвичай виникають на тлі переїдання, вживання жирної важкої їжі або після зловживання алкоголем.
2. Диспепсичні розлади. Воно проявляється через нестабільний стілець, коли у пацієнта чергується запор та діарея. При цьому в калі хворого можна побачити неперетравлені частинки їжі. Нудота і блювання – додаткові симптоми стану.
3. Зниження маси тіла. На тлі зменшення вироблення кількості травних ферментів їжа не може перетравитися належним чином, а значить, поживні речовини з їжі не всмоктуються. Це і викликає втрату ваги. Ще одним факторам зниження ваги є больові відчуття після трапези, за рахунок чого хворий намагається їсти рідше.
4. Розвиток цукрового діабету. Наявність такого симптому свідчить про велике ураження тканин підшлункової залози (більше 80%). Діабет розвивається, так як порушується вироблення інсуліну, за рахунок чого клітини не можуть самі засвоювати глюкозу.

Якщо перераховані симптоми спостерігаються у людини не вперше, а виникають періодично, то можна говорити про хронічну форму захворювання.

При хронічному паренхиматозном панкреатиті клінічна картина може складатися з таких симптомів:

• діарея (випорожнення відбувається майже відразу після їжі), при цьому запах калу відрізняється різкістю і смердючий;
• часті блювоти, які не приносять полегшення;
• вранці нудота;
• різке схуднення;
• може розвинутися механічна жовтяниця;
• шкірні висипання геморагічного характеру;
• посилене потовиділення і слиновиділення.

Серед особливостей хронічного рецидивуючого панкреатиту виділяють наступне:

• загострення стану спостерігається 2-3 рази на рік;
• загострення протікає в легкій формі, особливо при дотриманні суворої дієти;
• ускладнення у пацієнтів зустрічаються рідко.

При наявності симптомів слід здатися лікареві, щоб при необхідності почати лікування.

Діагностика та можливі ускладнення

Доктор зможе поставити діагноз панкреатит вже за симптоматикою після огляду і опитування хворого, але щоб підтвердити, що пацієнт має справу саме з хронічним паренхіматозним панкреатитом, необхідно буде пройти обстеження.

Щоб провести діагностику за всіма правилами потрібно здати аналізи на лабораторне дослідження (загальний і біохімічний аналіз крові, копрограма) і пройти інструментальне дослідження (УЗД, рентгенографія, лапароскопія). За результатами можна буде встановити точний діагноз, і почати лікування.

Якщо захворювання вдасться розпізнати на початковій стадії, і якомога раніше почати терапію, то ефективність лікування може бути дуже високою. Якщо ж пацієнт запустив хворобу, то це загрожує розвитком різних патологій. Небезпека полягає в тому, що ускладнення погано піддаються терапії і іноді вимагають хірургічного втручання. Можуть привести і до летального результату.

Запущений панкреатит може викликати такі ускладнення:

• часто розвивається цукровий діабет, який небезпечний гіпоглікемічними кризами;
• можуть виникати різні освіти, які зачіпають функціональні тканини підшлункової залози (кісти, абсцеси, свищі);
• один з найнебезпечніших варіантів – злоякісні утворення;
• може розвинутися гастрит, виразка (шлунка або дванадцятипалої кишки), жовчокам’яна хвороба, холецистит, хронічний гепатит та інші.

Якщо захворювання не лікувати, то наслідки для пацієнта можуть бути дуже сумними.

специфіка лікування

Оскільки для паренхиматозного панкреатиту характерно чергування загострення і ремісії, то і терапія в ці періоди буде відрізнятися.

Лікування на стадії загострення має бути спрямоване на вирішення таких проблем:

• знизити больові відчуття;
• зняти набряклість залози;
• провести детоксикацію організму;
• проводити заповнення рідини і електролітного складу крові;
• знизити ферментну активність;
• антибактеріальна терапія;
• симптоматичне лікування;
• вітамінотерапія.

При загостренні перше, що рекомендують лікарі – максимально розвантажити підшлункову залозу. Зазвичай призначають голодну дієту (кілька днів тільки на воді) і холод на живіт. Подальше харчування повинно бути дуже щадним: тільки варена і тушкована їжа. Пити дозволяється часто, але невеликими порціями. Під час ремісії дієту продовжують дотримуватися, але меню можна розширити (під контролем лікаря, з урахуванням проведених аналізів крові і калу). Медикаментозну терапію також підбирає лікар.

Якщо захворювання перейшло в хронічне, то повністю вилікуватися не вийде. Головне, що необхідно в цій ситуації – намагатися уникати загострень і продовжити ремісію на максимально тривалий термін.