Спонтанний розрив стравоходу, причини якого не пов’язані із зовнішніми впливами, слід відносити до числа складних патологій, які можуть закінчитися смертю пацієнта. Такий діагноз характеризується пошкодженням цілісності стінки стравоходу, спровокованим тими чи іншими причинами. Розрив може статися не тільки на внутрішній слизовій, а й торкнутися всі верстви. Випадків з такою патологією в медичній практиці не так багато, саме з цієї причини поставити діагноз досить складно.

Класифікація патології

Розрізняють такі групи розривів стравоходу:

• зовнішній або відкритий, при якому пошкоджується зовнішня стінка стравоходу;
• внутрішній (закритий) або розрив слизової;
• повний – при цьому травмуються всі верстви стравоходу;
• неповний – пошкодження носить непрямий характер.

Якщо класифікувати види розриву стравоходу, беручи до уваги провокуючі фактори, то вийде наступне:

• результат некоректного проведення діагностичних і лікувальних заходів;
• механічні травми;
• опік слизової стравоходу;
• попадання сторонніх предметів.

Спонтанний розрив може статися і внаслідок:

• стримування блювотного позиву;
• переїдання, що не піддається контролю;
• надмірного безперервного кашлю;
• важкої вагітності;
• підняття непосильного вантажу.

Ознаки розриву стравоходу

Такий діагноз виявляється за допомогою характерних симптомів, але іноді їх можуть прийняти за щось інше. У людини раптово з’являється сильний біль, що локалізуються в грудній клітці, але переходить в область попереку або в зону плечей. Далі ознаки починають проявлятися по наростаючій: дихання утруднюється і стає нестерпно болючим, особливо при вдиху і кашлі. Пульс стає прискореним і людини пробирає холодний піт. Потім руки, ноги і обличчя набувають синюшного відтінку – починає розвиватися ціаноз.

При патології повітря накопичується в жировій тканині зони шиї, при натисканні ясно прослуховується звук, який подібний до комканію паперу. Потім з’являється інтенсивне слиновиділення, блювота з кров’яними виділеннями.

При спонтанному розриві стравоходу є свої характерні ознаки. Як правило, такий тип локалізується з лівого боку, внаслідок чого існує ризик потрапляння спожитих продуктів харчування в плевральну порожнину. При трапилося спонтанно розриві в області шлунка може початися запалення черевної порожнини.

І самими пізнім ознакою, що свідчать про запальний процес в черевній порожнині, є стан пацієнта, схоже з лихоманкою: присутній тахікардія, задишка, що відбувається на тлі різкого погіршення стану людини, який також може постраждати від інтоксикації і шоку.

діагностичні заходи

Процес діагностики складається з 2 етапів. Перший включає фізичне обстеження пацієнта. Спеціаліст оглядає зону пошкодження, не вдаючись до допомоги спеціалізованого обладнання і збираючи при цьому анамнез хворого. Цей етап дозволяє визначити, наявні чи відсутні у хворого специфічні ознаки патології.

В ході другого етапу лікуючий лікар за допомогою спеціального обладнання та інструментів визначає локалізацію патології і стан хворого. Таку діагностику відносять до числа екстрених, в зв’язку з чим вона не повинна забирати багато часу у лікаря.

Коли у фахівця є підозри на цю патологію, необхідно виключити інші можливі захворювання, для яких теж характерна біль в загрудинної області. До числа таких можна віднести інфаркт міокарда, аневризма, перфорацію виразки шлунка, гострий панкреатит, розрив трахеї і бронхів або спонтанний пневмоторекс. Саме з цієї причини лікар додатково призначає ЕКГ, ультразвукове дослідження аорти, аналіз на ферменти підшлункової залози і т. Д. У разі необхідності може бути проведена лапароскопія.

лікування патології

Як правило, для терапії розриву стравоходу застосовуються радикальні заходи, тобто хірургічне втручання. За рідкісним винятком, коли травма гортанний частини стравоходу ще свіжа, лікуючий лікар може вдатися до консервативних заходів. Такий вид лікування може бути застосований і в разі неповного розриву стінки ураженого органу. У цьому випадку пацієнт підлягає обов’язковій госпіталізації, лікар призначає знеболюючі та антибактеріальні медикаменти. Пацієнтові не дозволяється харчуватися через рот. У разі різкого погіршення самопочуття хворого вдаються до екстреної операції.

До того як буде проведено хірургічне втручання, виконуються деякі підготовчі процедури, в ході яких роблять дренаж плевральної порожнини і витягують з неї рідин і газів. Також проводиться інфузійна терапія, організм пацієнта насичують плазмою, розчином з електролітів і т. Д.

В ході підготовки ні в якому разі не можна проводити очищення шлунку за допомогою зонда, так як це може сприяти збільшенню області розриву. З цієї причини пацієнтові призначають ендотрахеальну анестезію, в ході якої забезпечується нерухомість трубки.

Якщо хворому діагностували розрив шийного відділу стравоходу, то виконують шийну медіастинотомія і встановлюють двухпросветний дренаж. Якщо був пошкоджений грудний відділ стравоходу, і при цьому пройшло не більше 24 годин, виконується процедура торакотомии, в ході якої розрив вшиваються і покривається так званим плевральним клаптем. Якщо з моменту пошкодження пройшов більш тривалий проміжок часу, то стравоходу не вшивають і лікар вдається до наступних заходів:

• гастростомії;
• дренированию плевральної порожнини;
• езофагостоми і т. п.

Після проведення операції хворому потрібен тривалий період реабілітації. Якщо пошкодження доводиться на грудний відділ, пацієнту призначається комплексна терапія, щоб виключити можливі ускладнення. Якщо ж хірургічне втручання відбулося на більш ранньому терміні, то і відновлення потребують набагато менше часу і зусиль.

Протягом 5 діб після операції пацієнтові вводять знеболюючі препарати. В період реабілітації в післяопераційний період хворому призначають:

• детоксикацію;
• антибіотики;
• инфузионно – трансфузійної терапії;
• часте дренування;
• засоби, що підвищують імунітет.

До виписки пацієнтові роблять рентгеноскопію.

Прогноз і профілактика

У разі, якщо пацієнт звернувся за допомогою своєчасно, то смертельний результат при такій патології практично виключений. Чим пізніше людина надійде на обстеження, тим більше ризик летального результату. У практиці найбільш поширені такі наслідки:

• кровотеча;
• запальна реакція на інфекційні процеси в уражених ділянках;
• абсцес шиї.

Протягом перших днів після розриву слизової стравоходу категорично заборонено приймати будь-яку їжу. Допускається вживання води в малих кількостях.

Щоб врятувати організм хворого від зневоднення і виснаження, що виникають внаслідок «вимушеної дієти», пацієнту внутрішньовенно вливають спеціальні живильні розчини.

У післяопераційний період після виписки з лікарні хворому рекомендується спеціальне лікування, яке допоможе усунути всі наслідки патології. Крім прийому препаратів пропонується дотримання особливої дієти, заснованої на термічному, механічному і хімічному щадіння прооперованого органу.

Під хімічним щажением розуміють відмова від спецій, солі, кислот, які містяться в переважній більшості фруктів. Під механічним – прийом їжі в формі пюре або рідкій формі.

Дієтичне харчування в період реабілітації на увазі дробове харчування, що припускає і частий прийом їжі невеликими порціями, маленькими ковтками.

В рамках дієти дозволяється вживати такі продукти:

• каші з вівсяної або манної крупи і рису;
• м’ясні або овочеві бульйони;
• кисломолочні продукти;
• овочі після термічної обробки;
• подрібнені фрукти;
• кисіль, компоти або відвари з лікарських трав.

Для заповнення дефіциту вітамінів, що виникає в результаті вимушеної відязика від їжі, пацієнтові призначають комплекс вітамінів.

Узагальнюючи все вищесказане, можна сказати, що розрив стравохідної трубки – діагноз неабиякий. Він може статися несподівано і спонтанно і привести до смерті. Тому, в разі виявлення у себе будь-яких симптомів, характерних для даної патології, слід негайно викликати швидку допомогу або звернутися до відповідних фахівців. Інакше трапився розрив може привести до найтяжчих ускладнень або навіть до смертельного результату.