Кожен день нашого життя – це поспіх. Реальність людського життя така. Ми прагнемо багато встигнути, але не беремо до уваги своє здоров’я. Сумно, але багато людей, які перенесли інфаркт міокарда, замислюються про здоров’я, коли стикаються з його ускладненнями.

ускладнення ІМ

Інфаркт міокарда – захворювання, яке, на жаль, не вибирає з ким мати справу. Особи, які мають в своєму анамнезі ішемічну хворобу серця, не застраховані від цього захворювання. Останнім часом воно все частіше зустрічається в молодому і середньому віці.

Дуже часто не саме захворювання, а саме ускладнення інфаркту міокарда становлять загрозу для життя пацієнта.

1Классіфікація ускладнень ІМ

Інфаркт міокарда

Всі ускладнення інфаркту міокарда (ІМ), що виникають в перші 2 тижні від початку захворювання називаються ранніми. До ранніх ускладнень відносять такі патологічні стани:

• гостра серцева недостатність,
• кардіогенний шок,
• порушення ритму серця і провідності,
• розриви серця, перикардит,
• гостра дисфункція сосочкових м’язів,
• раптова серцева смерть.

синдром Дресслера

Після 2-го тижня развиваюся пізні ускладнення інфаркту, до яких відносять:

• синдром Дресслера,
• тромбендокардіт,
• хронічну серцеву недостатність,
• неврологічні розлади.

Набряк легень і кардіогенний шок – одні з найбільш несприятливих ускладнень інфаркту міокарда. Про них поговоримо більш докладно. Якщо при інфаркті гине понад 25% серцевого м’яза, з’являються клінічні ознаки і симптоми гострої серцевої недостатності, більше 40% – кардіогенного шоку. Набряк легень і серцева астма – основні прояви гострої серцевої недостатності.

2Почему виникає набряк легенів?

Набряк легенів

При загибелі значної ділянки міокарда, серце втрачає здатність до нормального скорочення. Адже такого обсягу міокарда недостатньо для забезпечення клітин необхідною кількістю кисню. В таких умовах серце намагається відшкодувати недолік кисню і починає скорочуватися швидше. Але кількість крові, яка викидається за одне скорочення лівого шлуночка критично мало.

Він не здатний виштовхнути потрібну кількість крові в аорту, в той час як в шлуночок продовжує надходити кров. Через це відбувається ретроградний (зворотне) підвищення тиску в лівому шлуночку, лівому передсерді і в легеневих судинах. У даній ситуації легким загрожує перевантаження. Щоб захистити даний орган від переповнення кров’ю, судини цього органу спазмируются (звужуються) у відповідь на підвищення тиску.

Однак надалі, в умовах серцевої недостатності, рідка частина крові з капілярів починає пропотевать спершу в сполучну тканину (інтерстицій), а потім в альвеоли. Вихід рідкої частини крові в інтерстицій називається серцевою астмою. Якщо серцева недостатність прогресує, і рідина виявляється в альвеолах – розвивається власне альвеолярний набряк.

3Проявленія набряку легенів

Симптоми набряку легенів

Інтерстиціальний набряк проявляється наступними симптомами і клінічними ознаками:

• Різко виражене ядуха і відчуття нестачі – основні скарги, що турбують пацієнта з серцевою астмою. Виникає відчуття страху смерті, дихання часте, поверхневе, утруднений найчастіше вдих;
• Пацієнт приймає вимушене положення – таке, яке полегшить йому трохи стан – полувозвишенное або сидяче. Поведінка неспокійне, повітря вдихається широко відкритим ротом.

Якщо на цьому етапі не розпочато надання допомоги, рідка частина крові починає надходити в альвеоли. Інакше кажучи, серцева астма прогресує в альвеолярний набряк або набряк легенів.

Це ускладнення інфаркту характеризується наступними симптомами:

• Кашель з пінистої рожевої мокротою
• «Клекотливе дихання»
• Хрипи, чутні на відстані. Заповнені рідиною альвеоли не можуть брати участь в диханні, тому рух повітря по великих бронхах і трахеї супроводжується наявністю крупнопузирчатих хрипів.

4Діагностіка набряку легенів

На рентгенограмі коріння легенів набувають своєрідну форму «метелики»

Діагностика включає детально зібрані скарги і анамнез захворювання. При огляді пацієнт має характерний зовнішній вигляд і знаходиться в вимушеному положенні. Як правило, він прагне зайняти положення сидячи з опущеними ногами. У диханні починають брати участь допоміжні м’язи – м’язи верхнього пліва пояса. Крила носа роздуваються, міжреберні проміжки втягуються – це ознаки, які свідчать про розвиток дихальної недостатності.

Пацієнт ковтає повітря широко відкритим ротом. При обстеженні пацієнта лікар виявляє розширення меж серця, прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, слабкий пульс. Тони серця глухі, а над легенями вислуховуються хрипи. На електрокардіограмі з’являються зміни, що свідчать про перевантаження лівих і правих відділів серця, а на рентгенограмі коріння легенів набувають своєрідну форму «метелики», іноді над легеневими полями виявляються округлі тіні.

5Кардіогенний шок

ускладнень ІМ

Кардіогенний шок – одне з ранніх ускладнень ІМ. При кардіогенному шоці здатність лівого шлуночка критично знижена. У більшості випадків таке грізне ускладнення розвивається при великому ушкодженні міокарда. Однак, іноді кардіогенний шок може ускладнити і дрібновогнищевий інфаркт, якщо цей інфаркт повторний, а первинне ушкодження міокарда було великим.

6Почему виникає кардіогенний шок?

Основним механізмом, який відіграє провідну роль у розвитку кардіогенного шоку, є зниження здатності серця скорочуватися. Серцевий м’яз до такої міри ослаблена, що лівий шлуночок не в змозі викинути достатню кількість крові у велике коло кровообігу. Серцева недостатність настільки виражена, що організму доводиться рятувати життєвоважливі органи.

Цей процес називається централізацією кровотоку, коли основне кровопостачання йде на головний мозок, серце, печінку і нирки. При цьому інші органи і тканини, які називаються периферією, недоотримують кисень і починають страждати від нестачі кисню. У відповідь на зниження сили серцевих скорочень судини, що знаходяться на периферії, спазмируются (звужуються), щоб підтримати падаюче тиск.

Однак цих процесів недостатньо, щоб підтримувати органи і тканини тривалий час у функціональному стані. Тому життєво важливі органи і ті, які знаходяться на периферії, впадають в «голодуюче» стан. Нестача кисню призводить до порушення їх функції.

7Клініческіе прояви кардіогенного шоку

запаморочення

Стан пацієнта важкий. Свідомість може бути затемнено, або можлива повна його втрата. У більш рідкісних випадках може бути збуджений стан. Якщо пацієнт знаходиться в свідомості, його турбують виражена загальна слабкість, запаморочення, «пелена» перед очима. З боку серця турбують серцебиття, відчуття перебоїв в його роботі, можуть бути загрудінні болю.

8Діагностіка кардіогенного шоку

При огляді пацієнта лікар виявляє блідо-синюшного забарвлення шкірних покривів, при цьому вони вологі і холодні, особливо в області стоп і кистей. Нігтьові пластинки набувають синюватого відтінку. Пульс часто аритмічний, важко визначається при пальпації на променевих артеріях. Верхні цифри артеріального тиску нижче 90 мм.рт.ст. Серце збільшене в розмірах, а над його поверхнею вислуховуються глухі, неритмічні тони. Дихання у пацієнта шоком поверхневе і часте. Якщо стан пацієнта погіршується, можуть приєднатися симптоми серцевої астми і набряку легень. Кількість виділеної нирками сечі різко знижується.

9Леченіе ускладнень інфаркту міокарда

лікування ускладнень

Лікування кардіогенного шоку і набряку легенів повинно починатися негайно після їх діагностики, так як ці стани значно погіршують прогноз результату захворювання і під час відсутності допомоги призводять до загибелі пацієнта. Пацієнти з набряком легенів і кардіогенний шок негайно госпіталізуються в стаціонар. Лікування спрямоване на основне захворювання – інфаркт міокарда. Його терапія має на меті відновлення прохідності судини.

Важливою метою в лікуванні шоку є підтримка скорочувальної функції серця на необхідному рівні, також лікування спрямоване на зменшення кількості крові, що надходить до серця. Це дозволяє знизити навантаження на лівий шлуночок, який тепер перебуває в дуже критичному стані. Якщо присутні порушення функції дихання, в терапію підключається кисень.