Инсулинома підшлункової залози – це активна гормональна пухлина, яка синтезує інсулін в надмірній кількості. Цей процес призводить до розвитку гіпоглікемії. У хворого виникають напади, викликають тремтіння тіла, поява холодного поту. Пацієнт скаржиться на голод. У нього розвивається тахікардія, з’являється страх, починаються зорові і мовні порушення, змінюється поведінка. Важкі випадки таких поразок призводять до розвитку судом, а в деяких випадках людина впадає в коматозний стан. Лікування цієї недуги проводиться хірургічними методами.

ознаки захворювання

Лікарі називають так доброякісну або злоякісну пухлину, що володіє самостійної гормональної активністю. Зазвичай вона має характер дрібних (острівних) вкраплень. Її вплив призводить до різкого збільшення виробництва надлишкового інсуліну, а це загрожує хворому виникненням симптомів гіпоглікемічного синдрому.

Ознаки інсуліноми найчастіше виявляються у людей від 40 до 60 років. У дітей це захворювання практично не зустрічається. Пухлина розташовується в підшлунковій залозі, причому новоутворення може з’явитися в будь-якій частині органу. Іноді инсулинома розвивається на стінці шлунка, сальнику чи 12-палої кишки. У деяких випадках новоутворення з’являється на вратах селезінки або вражає печінку. Зазвичай розмір пухлини не перевищує 15-20 мм. Найчастіше у людей з’являється доброякісне новоутворення (80% випадків). З злоякісних видів новоутворень від 5 до 10% практично не лікуються, що призводить до летального результату для хворого. Лікарі можуть продовжити йому життя на строк від 1 до 1,5 років за допомогою лікарських препаратів, але хворий все одно гине.

При своєчасному зверненні до лікаря на ранній стадії захворювання пацієнт може повністю поправити своє здоров’я.

Фактори, що призводять до хвороби

Причини розвитку цієї недуги обумовлені появою ознак гіпоглікемії через неконтрольоване синтезу надлишку інсуліну b клітинами.

Якщо людина здорова, то будь-яке падіння рівня глюкози в плазмі крові призводить до зменшення синтезу інсуліну і обмеження його подачі в кров. При виникненні новоутворення на основі зазначених клітинних структур регуляція процесу порушується, що і призводить до розвитку гіпоглікемічного синдрому.

Найбільш чутливими до цього процесу виявляються клітини головного мозку, так як вони отримують енергію в процесі розщеплення глюкози. Тому поява пухлини може послужити поштовхом для виникнення глікопеніі в нейронах мозку. Якщо такий стан триває тривалий період, то на різних ділянках центральної нервової системи людини починаються дистрофічні зміни.

Причини погіршення стану хворого в цей період – викид в кров гормонів типу кортизону, норадреналіну та інших речовин. Обидві зазначені вище причини формування недуги доповнюють один одного. Вони яскраво проявляються у пацієнтів із злоякісною пухлиною.

Під час нападу у людини може розвинутися інфаркт міокарда. Це відбувається через швидке порушення кровообігу в серцевому м’язі. Іноді у людей розвиваються ураження нервової системи (наприклад, афазія, геміплегія), які лікарі спочатку приймають за симптоматику ГПМК.

Ознаки появи пухлини

Основні симптоми недуги наступні:

1. Поява чергуються фаз нормального стану людини і клінічних, яскраво виражених нападів глікемії або високий вміст адреналіну в крові.
2. Швидке ожиріння хворого і збільшений апетит.

Гострий тип гіпоглікемічного нападу розвивається через появу великої кількості інсуліну, який не виводиться з організму. При цьому ураження перекидається на клітини головного мозку. Симптоми цього явища такі:

1. Приступ звичайно проявляє себе вранці, коли людина ще не встиг поїсти.
2. Можлива поява нападу при тривалому утриманні від їжі, при цьому різко падає кількість глюкози в крові хворого.

Якщо хвороба вразила нейрони головного мозку, то симптоми такі:

1. У пацієнта фіксуються різні психіатричні або неврологічні порушення.
2. Людина скаржиться на сильний головний біль.
3. У пацієнта може фіксуватися сплутаність свідомості.
4. Можливі симптоми атаксії або м’язової слабкості.

Іноді при інсуліномі спостерігається розвиток гіпоглікемічного нападу на тлі наступних симптомів:

1. Збуджений стан психомоторних функцій.
2. Множинні галюцинації.
3. Безладна мова, вигуки.
4. Сильна агресія або ейфорія.
5. Рясний холодний піт, тремтіння від страху.
6. Іноді фіксуються епілептичні припадки, хворий може знепритомніти, впасти в коматозний стан.
7. Після зняття нападу вливанням глюкози пацієнт практично нічого не пам’ятає.

Якщо хвороба має хронічний характер, то у людини порушується нормальне функціонування клітин головного мозку, уражається периферична частина нервової системи. При цьому фази нормального стану стають коротшими.

У моменти між нападами лікарі фіксують у пацієнта симптоми міалгії, у нього може постраждати зір, погіршується пам’ять, виникає апатія. Після хірургічного втручання у хворого фіксується зниження інтелектуальних здібностей, може розвинутися енцефалопатія, а це призводить до втрати професійних навичок і погіршує соціальний статус людини. Якщо хворий чоловік, то у нього може з’явитися симптоматика імпотенції.

Методи діагностики захворювання

Обстеження хворого, встановлення причин появи недуги, диференціювання хвороби від інших захворювань проводиться лабораторними тестами. Застосовуються інструментальні методики обстеження, взяття функціональних проб.

Часто використовується проба з голодуванням, яка провокує у хворого напад гіпоглікемії. Це викликає різке зниження кількості глюкози в крові, розвиваються різні нервово-психічні прояви. Такий напад лікарі переривають вливанням глюкози в кров хворого або змушують його з’їсти солодку їжу (шматок цукру, цукерку і т. Д.).

Для провокування нападу пацієнтові вводять екзогенний інсулін. У крові хворого показники глюкози знаходяться на найнижчому рівні, але підвищується вміст С-пептидів. Одночасно різко піднімається кількість ендогенного інсуліну, рівень якого перевищує аналогічний параметр в крові здорової людини. У таких випадках співвідношення інсуліну і глюкози у пацієнта може перевищити 0,4, що свідчить про наявність недуги.

Якщо зазначені провокаційні тести дали позитивний результат, то боляче посилають на УЗД черевної порожнини і підшлункової залози. Проводиться МРТ цих органів. Іноді доводиться робити селективну ангіографію для взяття крові з портальної вени. Для уточнення діагнозу можливе проведення лапароскопічної діагностики підшлункової залози. У деяких медичних центрах проводиться інтраопераційна ультрасонографія, яка дозволяє досить точно виявити місцезнаходження новоутворення.

Лікарі повинні вміти диференціювати описуваний недуга від алкогольної або лікарської гіпоглікемії, надниркової недостатності або раку надниркових структур і інших схожих станів. Діагностування повинні проводити досвідчені фахівці.

Терапія і прогнози

Після постановки точного діагнозу призначається хірургічна операція, так як на сучасному етапі розвитку медицини лікування іншим методами недоцільно. Обсяг майбутньої операції залежить від місцезнаходження новоутворення і його розмірів. Пухлина може бути видалена різними хірургічними методами.

Найчастіше використовується енуклеація новоутворення, або лікарі застосовують різні способи резекції частин підшлункової залози. Якщо потрібно, то орган видаляють цілком. Під час операції за ефективністю дій хірурги спостерігають за допомогою апаратури для вимірювання динамічним способом рівня глюкози в крові пацієнта.

Якщо пухлина має великі розміри, і оперувати людини не можна, то хворого переводять на підтримку його задовільного стану за допомогою різних медикаментозних засобів. Прописується вживання препаратів, що містять адреналін, глюкокортикоїди, глюкагон та інші препарати з схожим дією.

Якщо при діагностиці встановлена злоякісність новоутворення, то може бути застосована хіміотерапія. Для її проведення застосовується 5-фторурацил, стрептозотоцином і інші засоби.

Після проведення операції можуть виникнути різні ускладнення. Найчастіше у пацієнта розвивається панкреатит, можлива поява свищів на оперованому органі. У деяких людей після операції з’являється абсцес на черевній порожнині або розвивається перитоніт. Можливий некроз тканин самої підшлункової залози.

Якщо хворий вчасно потрапив до медичного закладу, то лікування буває ефективним, і людина одужує після оперативного втручання. За статистикою одужує від 65 до 79% хворих. При ранній діагностиці і наступної операції вдається зупинити регрес клітин головного мозку, повернути людину до нормального життя.

Летальний результат при хірургічному втручанні становить близько 10%, так як поки не знайдені методи боротьби із злоякісними пухлинами. Люди з таким типом новоутворень після операції проживають не більше 4-5 років, а виживаність протягом 2 років після курсу терапії не перевищує 58%.

Рецидив захворювання проявляється в 4% від усіх випадків лікування хвороби. Якщо у людини це захворювання в анамнезі, то його ставлять на облік в диспансер у невролога і ендокринолога.