Жовчний міхур – орган, який знаходиться під нижньою поверхнею печінки. Він необхідний для нормального травлення. В організмі жовчний міхур виконує роль резервуара для зберігання жовчі. Жовч виробляється печінкою протягом доби без перерви, але надходження її в кишечник відбувається тільки під час прийому їжі. На виході з жовчного міхура знаходиться сфінктер.
Коли орган знаходиться в стані спокою, сфінктер – м’язовий клапан – перешкоджає виходу жовчі. Якщо відбувається прийом їжі, то міхур виділяє запас.
У нормі жовчний міхур має грушоподібної форми. У міру наповнення жовчю він може міняти її до циліндричної і овальної.
У дорослих розміри жовчного міхура можуть коливатися. У нормі довжина жовчного міхура від вузької частини до дна може бути від 8 до 14 сантиметрів; ширина – 3-5 сантиметрів. Діаметр загального печінкового протоку не повинен перевищувати 3-5 мм, а загальної жовчної протоки – 4-6 мм.
Товщина стінки ЖП в нормі у дорослих становить 2 мм. Товщина більше 4 мм говорить про наявність процесу запалення.
функції
Не вся жовч, яка виробляється печінкою, виділяється в жовчний міхур. У разі потреби вона може відразу по протоках печінки, минаючи міхур, надходити в 12-палої кишки.
Але так як жовч виділяється без перерв протягом доби – а харчуємося ми не регулярно – надлишки жовчі надходять в резервуар – жовчний міхур. Там жовч згущується і у міру потреби надходить в дванадцятипалу кишку.
Розрізняють міхурну жовч і печінкову.
Жовч сприяє травленню в кишечнику і створює сприятливі уязика для ферментів підшлункової залози. Її функції в організмі:
- емульгує (розчиняє) жири;
- усуває дію пепсину, який не потрібно для кишкового травлення;
- допомагає виводити з організму холестерин, білірубін, стероїди, глутатіон та інші речовини, які не виводяться через нирки;
- сприяє перистальтиці кишечника: при порушеннях процесу всмоктування жовчі в тонкому кишечнику може розвинутися діарея;
- жовч допомагає активації ферментів, які необхідні для перетравлення білків.
Жовчний міхур здатний вмістити в нормі до 200 мл жовчі. У нормальному стані він не прощупується. Визначити його розміри, виявити відхилення від норми можна тільки при УЗ-скануванні.
Краща діагностика – УЗД
УЗД проводиться, щоб визначити:
- розміри і обсяг жовчного міхура;
- товщину стінок;
- наявність або відсутність каменів;
- прохідність і розміри проток;
- порушення здатності скорочуватися.
Для обстеження жовчного міхура слід підготуватися:
- За тиждень до УЗД відязикатися від прийому алкоголю, виключити з раціону їжу, яка містить багато жирів.
- За 2-3 дні до обстеження обмежити вживання продуктів, які викликають здуття кишечника і метеоризм (бобових, капусти, чіпсів, сухариків, молока).
- Багато лікарів радять приймати ферментні препарати за 2-3 дні до обстеження.
- За 8-10 годин до процедури нічого не їсти.
- Перед процедурою не можна палити.
При УЗД жовчного міхура обстежуваному пропонують міняти положення кілька разів. Це дозволяє судити про наявність чи відсутність каменів в органі.
Для визначення здатності жовчного міхура до скорочення спочатку проводиться УЗД натщесерце. Потім обстежуваний з’їдає їжу, яка допомагає виділенню жовчі (сметану, вершки, жовтки і т. Д.), І через 40-50 хвилин знову проводять дослідження. У нормі жовчний міхур скоротиться на 60-80%. Якщо ж скорочення перевищує 80%, то скорочувальна функція підвищена. Якщо спостерігається збільшення розмірів менше 60% – знижена.
Захворювання і симптоми
ЖП і жовчовидільної система надзвичайно уразливі з фізіологічної точки зору. Захворювання жовчного міхура зустрічаються дуже широко, особливо в розвинених країнах. За різними відомостями, ними страждає від 10 до 40% населення. Які захворювання можуть зустрічатися частіше за все? У нашій країні – це:
- жовчнокам’яна хвороба;
- дискінезія жовчовивідних шляхів;
- холецистит.
Жінки страждають цими недугами частіше, ніж чоловіки. Розвиток захворювань пов’язують зі зміною способу життя, харчування, прийомом антибіотиків і контрацептивів. Так, жовчнокам’яної хвороби схильні люди, що мають зайву вагу, особи, які ведуть сидячий спосіб життя і нерегулярно харчуються.
Раціон, багатий продуктами, які містять холестерин, підвищує ризик виникнення каменів.
Харчування з частотою 1-2 рази на день також різко підвищує загрозу утворення конкрементів. Також, як не дивно, зростання каменів сприяють дієти. Особливо небезпечні ті, які обмежують кількість жиру або не містять його взагалі. Причому, чим успішніше йде втрата ваги, тим більше ризик утворення конкрементів.
Жири стимулюють жовчний міхур до виділення жовчі. Чим менше жирних продуктів надходить в організм, тим гірше жовчний міхур працює. А застій жовчі сприяє утворенню каменів.
Жовчнокам’яна хвороба супроводжує захворюванням печінки. Вона часто спостерігається у жінок в період вагітності. Прийом ліків, що містять естрогени, підвищує ризик захворювання.
Захворювання жовчного міхура та жовчних шляхів не мають яскраво виражених симптомів, їх легко сплутати з іншими захворюваннями травної системи.
Запідозрити захворювання ЖП можна за такими ознаками:
- присмак металу в роті, печія;
- діарея;
- здуття живота;
- болю в області правого підребер’я;
- пожовтіння шкіри і склер.
Болі можуть носити самий різний характер.
Тупі, ниючі, які перемежовуються сильними переймоподібними, можуть спостерігатися при дискінезії жовчовивідних шляхів. При цьому захворюванні відзначається безсоння, втома, стомлюваність.
Якщо болі почалися після прийому жирної, гострої їжі, вживання алкоголю, або вони виникають після фізичного навантаження, їзди, то це, швидше за все, жовчні (печінкові) коліки. При натисканні на живіт в правому підребер’ї виникає різкий біль.
Болі невизначеного характеру у верхній частині черевної порожнини можуть спостерігатися при холециститі. При обмацуванні органу відчувається сильний біль.
При печінкових кольках людина приймає вимушену позу на боці, з підібраними ногами. При закупорці каменем жовчної протоки може розвинутися механічна жовтяниця, свербіж шкіри.
При наявності каменів в жовчному міхурі може не відзначатися ніякого болю. Іноді присутні скарги на гіркоту в роті, здуття живота, нервозність.
Визначити, чи є захворювання жовчного міхура, може тільки медичне обстеження, яке проводить лікар. Самолікування при захворюваннях неприпустимо.
