Печінка – непарний паренхіматозний орган. Паренхіма печінки являє собою однорідну, легко руйнується структуру і складається з часточок, розділених жовчними протоками і кровоносними судинами. При дифузних зміни в печінці відбувається збільшення або зменшення часток паренхіми, краю органу змінюються, спостерігається просвіт артерій, жовчних проток і міхура, вен.
Тканини органу складаються з гепатоцитів. Осідання в гепатоцитах надлишків жиру і перетворення їх в жирові клітини медициною класифікується як жировий гепатоз. Клітини, що піддаються атаці жиру, гинуть, що призводить до втрати однорідності і на тлі дифузної інфільтрації – до зміни тканин печінки.
Етіологія і патогенез
В нормі
Збільшення печінки.
Гепатоз може проходити безсимптомно, проявляючись при фізичних навантаженнях, розпиванні спиртного або переїданні. Гепатоз відноситься до захворювань незапального характеру, його ознаки може розпізнати тільки досвідчений лікар на тлі розвивається печінкової недостатності.
Серед можливих симптомів жирового гепатозу також можна виділити:
- сонливість;
- втрату апетиту;
- зниження працездатності;
- погіршення координації;
- мова набуває монотонність.
У разі якщо гепатоз посилився печінковою недостатністю, можливий розвиток жовтяниці, проявляються ознаки нетравлення шлунка, набряки, діатез, асцит. При відсутності лікування захворювання може проявитися у вигляді загального виснаження організму, можуть спостерігатися судоми і втрата свідомості.
діагностика
Для постановки діагнозу і призначення лікування лікареві потрібно провести ряд досліджень. Так, при підозрі на дифузне зміна по типу жирового гепатозу пацієнта відправляють насамперед на здачу крові, що дозволяє виявити рівень еритроцитів. Можливе зниження цього показника з розвитком анемії.
Крім того, увага приділяється рівню тромбоцитів і лейкоцитів в крові. Кількість тромбоцитів при жировий гепатоз падає, а лейкоцити і ШОЕ підвищуються.
В біохімічному аналізі крові може спостерігатися підвищення рівня білірубіну, при низькому рівні альбуміну і високої концентрації АСТ (аспартатамінотрансферази) і АЛТ (аланінамінотрансферази).
Дані показники неспецифічні і самі по собі не є підставою для постановки діагнозу «гепатоз».
Збільшення печінки вдається виявити за допомогою пальпації, але діагноз можна поставити тільки після отримання результатів УЗД і магнітно-резонансної томографії. В ході УЗД намагаються виявити ділянки печінки з найбільш високим рівнем жиру.
Найбільш інформативним методом діагностики є біопсія. Пункційна біопсія печінки дозволяє відрізнити гепатоз від хронічного вірусного гепатиту С, гранулематоза і неспецифічного реактивного гепатиту. Гістологічне дослідження показує перетворення гепатоцитів в жирові клітини. Цитоплазма гепатоцитів світлішає, самі вони збільшені в розмірах, відзначається ушкодження мітохондрій.
Лікування, профілактика, прогноз
Напевно багато пацієнтів будуть здивовані, але лікування захворювання майже не пов’язане з прийомом ліків. Терапія направлена на нормалізацію способу життя.
Пацієнт зобов’язаний відязикатися від шкідливих звичок, кинути палити, почати їсти здорову їжу, підвищити рівень білка в раціоні і зменшити кількість жиру і солодощів; алкоголь виключений. Рекомендуються заняття спортом і помірне фізичне навантаження. Головне – скинути надлишок ваги, нормалізувати обмін речовин, рівень холестерину і цукру в організмі.
У медикаментозному лікуванні на першому місці стоять мембраностабілізірующіе і антиоксидантні препарати. До Мембраностабілізатори відносяться Ессенціале, Гептралу, берлітіону, Урсохол, Есслівер, Карсил і ін.
Антиоксиданти – вітаміни групи А, Е і С, фолієва кислота.
Показано і застосування рослинних засобів: розторопші, куркуми, щавлю, кориці.
Профілактика захворювання полягає в правильному збалансованому харчуванні і обмеження прийому алкоголю (або повну відязик від нього). Крім того, слід регулярно проходити профілактичні огляди у терапевта.
Прогноз захворювання залежить від ступеня жирового ураження печінки. Легкі форми гепатоза проходять самі по собі відразу ж після того, як усунутий джерело роздратування. Чи не проявляючи уваги до організму, можна погіршити ситуацію. Жировий гепатоз може перейти в хронічний стан, проявивши у вигляді жирової дистрофії печінки. Прогноз при цьому значно погіршується.
Несприятливий прогноз і при розвитку цирозу печінки, а також у разі неконтрольованого жирового гепатозу.
