Збільшена підшлункова залоза: що робити, причини, лікування

Якщо у людини збільшена підшлункова залоза, це може свідчити про наявність патологічних процесів в даному органі. Іноді такі порушення можуть мати вроджений характер. При розвитку патології в підшлунковій залозі необхідно терміново починати лікування, оскільки нормальний стан органу підтримує правильне функціонування всіх систем організму.

причини патології

У нормальному стані підшлункова залоза у дорослої людини повинна важити приблизно 80 м Якщо дані параметри значно збільшені, швидше за все має місце запальний процес в органі, викликаний різними факторами.

Найбільш поширеною причиною патології є запущена стадія гострого панкреатиту. Іноді збільшення підшлункової залози розвивається і при хронічній формі панкреатиту. При цьому орган набуває більші розміри. Таке захворювання супроводжується збільшенням не тільки хвоста, а й головки підшлункової залози.

Спровокувати збільшення органу може безліч різних чинників. Найбільш поширеними причинами патології є:

  • механічні пошкодження черевної порожнини;
  • закупорка проток органу;
  • наявність інфекційних хвороб різної етіології (кишкові інфекції, гепатити);
  • множинні захворювання вірусного походження;
  • тривалі прийом деяких лікарських засобів;
  • аутоімунні процеси в організмі;
  • утруднення надходження крові до голівки органу;
  • запальні процеси в інших внутрішніх органах;
  • надлишкове надходження в організм кальцію;
  • інтоксикації різного походження.

Маленькі діти рідко схильні до таких порушень, проте дана хвороба може діагностуватися і у них. У деяких випадках збільшення підшлункової залози у дитини або у дорослих обумовлено генетичними порушеннями. Наприклад, деякі люди мають залозу в формі підкови або кільця.

Якщо орган значно збільшується, починаються зміни в його діяльності. Будь-які речовини, які продукуються залозою, мають підвищену в’язкість.

Підшлункова залоза у дитини або дорослого може збільшуватися як повністю, так і локально. У цьому випадку спостерігається збільшений хвіст підшлункової залози, головку органу зміни не зачіпають. Однак може бути і навпаки: коли збільшується головка підшлункової залози, а хвіст залишається в нормальному стані.

Збільшений хвіст органу може спостерігатися при наявності наступних чинників:

  • наявність помилкової форми кісти;
  • нагноєння в одній з ділянок залози;
  • формування аденоми кістозного характеру;
  • закупорка протоки органу;
  • розвиток новоутворення злоякісного характеру.

Такі ж причини викликають реактивне збільшення головки органу. Іноді таке явище може бути спровоковано розвитком абсцесу в даній частині залози.

Причини появи такої патології у дітей в більшості випадків аналогічні. Однак при збільшенні органу в результаті вроджених захворювань хвороба частіше діагностується у маленької дитини. У деяких випадках провокуючим фактором є муковісцидоз, що вимагає особливого лікування.

симптоматика

Якщо збільшена головка підшлункової залози, симптоми можуть проявлятися абсолютно різні в залежності від причини, що викликала порушення, віку хворого і загального стану організму. Іноді хвороба може розвиватися протягом кількох років без яскраво виражених ознак.

Збільшена підшлункова залоза може викликати хворобливі відчуття різної інтенсивності. Найчастіше болі зачіпають верхню область живота, періодично віддаючи в руку або нижню частину спини. Дуже часто спостерігається значне підвищення температури.

Симптоми при збільшеною підшлунковій залозі в разі розвитку запального процесу проявляються досить швидко. Якщо ж порушення обумовлено формуванням новоутворень різного характеру, ознаки патологічного процесу можуть не проявлятися протягом тривалого часу.

Найбільш поширеними симптомами даної хвороби є:

  • хворобливі відчуття різного ступеня інтенсивності;
  • постійна нудота, блювота;
  • погіршення апетиту;
  • рідкий стілець з домішками різного виду;
  • відчуття гіркоти у роті;
  • підвищення температури тіла.

Лікувати збільшену підшлункову залозу потрібно обов’язково, оскільки вона може чинити тиск на найближчі судини і інші внутрішні органи. Найчастіше головка органу тисне на дванадцятипалу кишку, що призводить до непрохідності.

Причини даного порушення можуть бути дуже серйозними, аж до ракової хвороби, тому без лікарської допомоги в цьому випадку не обійтися.

Діагностика і лікування

Виявити збільшення підшлункової залози реактивного характеру можна при звичайному огляді у лікаря, без використання будь-яких інструментальних методів. Однак діагностика реактивних порушень ускладнюється тим, що зміни можуть зачіпати лише певну частину органу.

Даний патологічний процес може мати різні причини, тому лікар обов’язково повинен встановити фактор, який спровокував таке порушення. Тільки так з’являється можливість повністю вилікувати захворювання.

Реактивні зміни підшлункової залози потребують наступних діагностичних заходах:

  • ультразвукове дослідження;
  • аналіз калу;
  • загальний або біохімічний аналіз крові і сечі.

У деяких випадках можуть знадобитися додаткові методи обстеження, наприклад:

  • рентгенологічне дослідження черевної порожнини;
  • ендоскопічна резонансна холангіопанкреатографія;
  • Комп’ютерна томографія;
  • магнітно-резонансна холангіопанкреатографія.

Усунути реактивний патологічний процес в підшлунковій залозі можна за допомогою деяких лікарських засобів. Найчастіше лікар призначає:

  • інгібітори протонної помпи (Омез, Омепразол);
  • гормональні препарати;
  • кошти, що блокують гістамінові рецептори;
  • ферментні препарати.

Для того щоб усунути неприємні симптоми, можуть призначатися жарознижуючі, нудоти лікарські засоби і анальгетики. Найбільш ефективними в боротьбі з болем є такі препарати, як ібупрофен, Кетанов, Нурофен і Кеторол. Для зниження температури використовується Цитрамон або Парацетамол. Зупинити блювоту допомагають Церукал, Ітопрід і Тримебутин.

Основне лікування захворювання полягає в повному усуненні провокуючого фактора. Наприклад, якщо патологічний процес був викликаний розвитком абсцесу або гострим панкреатитом, лікувати хворобу можна як консервативним способом, так і за допомогою оперативного втручання. Для усунення неприємних проявів може використовуватися симптоматичне лікування.

Лікування такого захворювання має супроводжуватися певною дієтою, призначеної лікарем. Найчастіше призначається дієта №5, яка заснована на виключенні з раціону жирної, копченої та гострої їжі, а також солодкого і мучного.

Дотримуючись такої дієти, можна вживати такі продукти:

  • м’ясо і рибу нежирних сортів;
  • молочні продукти (краще знежирені);
  • свіжі овочі і фрукти;
  • черствий хліб і сухарі;
  • будь-які каші на воді;
  • неміцний чай без цукру.

Забороняється вживати продукти, які здатні спровокувати підвищене газоутворення в кишечнику і посилити апетит.

Забороняються страви з капустою і м’ясні бульйони. При дотриманні дієти необхідно максимально обмежити кількість споживаного молока, свіжих борошняних виробів, ковбаси, горіхів і бобів.

Харчування за такою схемою допомагає зменшити навантаження, яку вони надають інтенсивним лікуванням або хірургічною операцією. Не варто забувати, що лікування має здійснювати фахівець, тому, для того щоб знизити ризик розвитку ускладнень, слід звернутися за допомогою до лікаря.

Можливі ускладнення та профілактика

Одним з найбільш поширених ускладнень будь-яких порушень підшлункової залози є панкреатит гострого або хронічного характеру. Дане захворювання являє собою запальний процес, який стосується стінки підшлункової залози. Якщо не провести своєчасне лікування, може розвинутися некроз тканин або численні абсцеси.

У найбільш важких випадках можуть розвинутися наслідки, що представляють пряму небезпеку для життя людини, наприклад рак підшлункової залози.

Найбільш ефективним способом профілактики даної хвороби є нормалізація харчування. Чим раніше людина зможе відязикатися від шкідливої їжі і почне правильно харчуватися, тим вище шанси уникнути таких порушень. Незайвою буде фізична активність. Починати краще з легких вправ, поступово збільшуючи навантаження.

Варто пам’ятати, що збільшення розмірів підшлункової залози відбувається під впливом серйозних патологій, тому ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Що робити в такому випадку, повинен вирішувати лікар.